Чеслав Гернас

Чеслав Гернас народився наймолодшим у сім'ї залізничника Юзефа Гернаса і Марії Гернас (у дівоцтві Ніткевич)[1]. Навчався в Сокальській гімназії, 1947 року закінчив ліцей імені Генрика Сенкевича у Ланцуті[2], куди Гернаси переїхали зразу ж після Другої світової війни. Цього ж року почав вивчати польську філологію у Вроцлавському університеті. Заробляв на прожиття, сортуючи листи на пошті й працюючи статистом у театрі[1]. На другому курсі став секретарем редакції видання «Вроцлавські зошити», а на третьому — асистентом Тадеуша Мікульського[3]. 1950 року здобув диплом і в цьому ж навчальному закладі почав працювати асистентом кафедри історії польської літератури. Гернас приятелював з письменницею Марією Домбровською і, згідно з її заповітом, розпоряджався її літературною спадщиною[3]. 1960 року з відзнакою захистив докторську дисертацію «Польські гейнали. Студії з історії мелічної поезії» (гейнали — сигнали, які подає трубач, сповіщаючи точний час або повідомляючи про небезпеку). За чотири роки Чеслав Гернас габілітувався, захистивши працю «Біля джерел польської фольклористики». У 1971-му дістав звання надзвичайного професора Вроцлавського університету, тоді ж обраний директором Інституту польської філології Вроцлавського університету й керував ним до 28 листопада 1985 року, коли його звільнив тодішній міністр[2]. 1976 року став звичайним професором. З 1960-х він працював в Інституті літературних досліджень Польської академії наук (ПАН), у 1964—1970 очолював відділ старопольської літератури. У 1990—1993 обіймав посаду голови Комітету наук про польську літературу ПАН. У 1974—1982 роках керував проєктом «Польська народна культура, тенденції її розвитку і сприйняття».

Чеслав Гернас провадив активну громадську діяльність, виступав проти тодішнього комуністичного режиму. З 1977 року читав лекції в Летючому університеті, наприкінці 1970-х став членом Товариства наукових курсів, товариства «Сфера студентської культури», «Сфера студентської культури», Клубу громадянської самооборони Нижньошльонського краю, публікував статті в незалежних часописах, зокрема в «Нижньошльонському бюлетені». Восени 1980-го він став співзасновником осередку «Солідарності» у Вроцлавському університеті, читав лекції студента-страйкарям. 1981 року взяв участь у Конгресі польської культури[4].

13 грудня 1981 року Чеслава Гернаса заарештували у Вроцлаві, 23 грудня перемістили до в'язниці у Ґродкові, а 24 липня 1982 року звільнили. У 1983-му він належав до співзасновників часопису «Присутність». Як член Сенату Вроцлавського університету, виступав на захист репресованих студентів і науковців, брав участь в акціях громадянського протесту, вічах, демонстраціях. Він підписав низку петицій, провадив активну культурницьку діяльність, зокрема викладав на Вроцлавських тижнях християнської культури[4].

Чеслав Гернас належав до членів ПАН, Польської академії знань, «Товариства підтримки і поширення наук», ПЕН-клубу і Collegium Invisibile[5].

16 серпня 1952 року Чеслав Гернас одружився з полоністкою Марією Копецькою[3]. Помер 11 грудня 2003-го, похований на Особовицькому цвинтарі.

Чеслав Гернас був знавець літератури бароко, автор понад 200 наукових праць, у тому числі монографії «Бароко» (1972), «Література бароко» (1985) та багато інших. Також досліджував історію польської культури від XVI століття до сучасності, аналізував польський фольклор і його зв'язки зі старопольською культурою. У 1965—1990 роках — головний редактор серії «Старопольські студії», з 1972 р. — редактор щомісячника «Народна література», а з 1995-го — журналу «Вроцлавські східні студії». Був членом редакції видань «Відродження і Реформація в Польщі», «Слов'янське і східноєвропейське мистецтво» і «Польська література. Енциклопедичний довідник» (з 1976 року — голова редколегії).

• Bibliografia literacka: styczeń — czerwiec 1950. Wydaw. Zakładu Narod. im. Ossolińskich, 1951
• O «Satyrach» Krzysztofa Opalińskiego: próba syntezy, Томи 8 – 9 (у співавторстві з Станіславом Гжещуком); Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1961
• Barok. PWN 1972
• Polska XVII wieku red. J. Tazbir (співавтор; автор від розділу Zarys rozwoju literatury barokowej), Wiedza powszechna, Warszawa 1977
• Literatura polska. Przewodnik encyklopedyczny (PWN, t. 1, 1984; t. 2, 1985) (голова редакційного комітету)
• Literatura baroku. PWN 1985
• Polnischer Barock. Surkamp Verlag, Frankfurt am Main 1991
• Religijność literatury polskiego baroku. (у співавторстві з Мирославою Ганусевич). Тow. Nauk. Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego, 1995

• A. Litwornia, 2005: Czesław Hernas (12 lipca 1928 — 11 grudnia 2003). Pamiętnik Literacki, 2
• Czesław Hernas - biogram. Księgarnia Internetowa PWN. Процитовано 2012-10-17 Архівовано 13.09.2004 через web.archive.org).
• Współcześni polscy pisarze i badacze literatury. Słownik biobibliograficzny, t. 3, Warszawa 1994, s. 242—243
• «Czesław Hernas». «Encyklopedia „Solidarności“»

• Державна премія від Міністерства науки і вищої освіти (1964, 1966, 1973)
• Премія міста Вроцлава (1970)
• Державна премія від наукового секретаря ПАН (1973)
• Премія і Медаль Зиґмунта Ґлоґера (1987)[3]
• Премія імені Анджея Фрича Моджевського — гуртова, І ступеня (1990, нагороджений разом із іншими співробітниками в-ва «Відродження і Реформація в Польщі»)[6]
• Медаль Комісії народної освіти Польщі (1991)[3]
• Медаль імені Францішка Котулі (1991)[7]
• Премія Фонду імені Aльфреда Южиковського (1996)
• Відзнака «За заслуги перед польською культурою»
• Командорський хрест Ордена Відродження Польщі (2001)[8]

• Гернас // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• «Czesław Hernas». Сайт «Księgarnia»
• Jacek Kowzan. PROFESOR CZESŁAW HERNAS (1928—2003). Сайт «Staropolska»
• Andrzej Litwornia. Pamiętnik Literacki XCVI, 2005, z. 2 PL ISSN 0031-0514