Чесновський Павло Генадійович

Павло Генадійович Чесновський (біл. Павел Генадзевіч Часноўскі, рос. Павел Геннадьевич Чесновский, нар. 4 березня 1986, Мінськ) білоруський футболіст, воротар клубу «Шахтар» (Солігорськ).

Павло Чесновський
Особисті дані
Народження 4 березня 1986(1986-03-04) (35 років)
  Мінськ, СРСР
Зріст 193 см
Вага 74 кг
Громадянство  Білорусь
Позиція воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб «Шахтар» (Солігорськ)
Номер 35
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
2001 «Зміна» (Мінськ) 12 (-44)
2002–2004 БАТЕ 0 ( 0)
2005–2007 МТЗ-РІПО 0 ( 0)
2007–2009 «Вітебськ» 43 (-45)
2009 «Вентспілс» 5 (-4)
2010   «Транзит» 3 (-6)
2011 БАТЕ 4 (-2)
2012–2015 «Торпедо-БелАЗ» 81 (-86)
2016 «Городея» 30 (-39)
2017–2018 «Мінськ» 29 (-39)
2019– «Шахтар» (Солігорськ) 13 (?)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
2002 Білорусь U-17 3 (-8)
2004 Білорусь U-19 4 (-6)
2005–2009 Білорусь U-21 28 (-26)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 12 квітня 2020.

Виступав, зокрема, за клуби БАТЕ та «Торпедо-БелАЗ», а також молодіжну збірну Білорусі.

Клубна кар'єра

Вихованець мінської «Зміни». Перший тренер — С. В. Кашкан[1]. Провівши за першу команду кілька матчів у нижчих дивізіонах покинув клуб і грав за дубль борисовського БАТЕ та мінського МТЗ-РІПО, а 2007 року перейшов до «Вітебська», де став головним воротарем і дебютував у Вищій лізі.

У середині сезону 2009 року він перейшов до латвійського клубу «Вентспілс», з яким грав у груповому раунді Ліги Європи, де зіграв дві виїзні гри проти німецької «Герти» (1:1) та голландського «Геренвена» (0:5), в яких пропустив загалом 6 голів, але основним воротарем не став і деякий час на правах оренди грав у латвійському клубі «Транзит». Після закінчення контракту з «Вентспілом» Павло покинув Латвію, незважаючи на те, що клуб висловив бажання продовжити співпрацю з білоруським воротарем[2]. Чесновський мотивував своє рішення великою кількістю легіонерів у складі команди при діючому ліміті на легіонерів (не більше 5 на полі), невизначеною клубною політикою та слабким рівнем латвійського футболу[2].

Відразу після закінчення контракту, клуби з Польщі, Кіпру та Ізраїлю почали проявляти інтерес до Чесновського[2]. Втім в кінці травня 2011 року він повернувся на батьківщину і приєднався до БАТЕ, з яким брав участь у матчах Ліги чемпіонів. Однак за борисовців Павло зіграв лише у чотирьох матчах, будучи дублером головного воротаря Олександра Гутора. Крім того, тривалий час гравець не грав через травму, тому на початку 2012 року покинув клуб[3].

У січні 2012 року Чесновський став гравцем «Торпедо-БелАЗа», де відразу став основним воротарем клубу. На початку сезону 2013 року він стартував з триматчевої «сухої» серії, яка проте закінчилася в четвертому турі в грі проти солігорського «Шахтаря»[4]. У липні 2013 року він отримав травму, яка залишила його поза грою до листопада. Тоді ж основним воротарем команди став Василь Хомутовський, але в серпні 2014 року Чесновський повернув собі місце на старті. У січні 2015 року він продовжив контракт з «Торпедо-БелАЗ»[5] і у сезоні 2015 року залишався основним воротарем клубу. У січні 2016 року він покинув жодінський клуб[6].

Незабаром після виходу з «Торпедо-БелАЗа» він підписав контракт з дебютатом Білоруської вищої ліги клубом «Городея»[7]. У його складі Чесновський був основним воротарем, в сезоні 2016 року провів усі 30 матчів чемпіонату від початку до кінця. У січні 2017 року, наприкінці контракту, він покинув команду[8] і став гравцем «Мінськ»[9], де також був основним воротарем. У грудні 2017 року він залишив столичний клуб[10].

На початку 2018 року Чесновський приєднався до солігорського «Шахтаря» та підписав контракт у лютому[11]. Він став другим воротарем команди після Андрія Климовича, в сезоні 2018 року грав у двох матчах чемпіонату Білорусі та в одному кубку. У січні 2019 року він продовжив контракт із «гірниками»[12]. З серпня 2019 року, після переходу Климовича в «Оренбург», Чесновський став основним воротарем команди. У жовтні 2019 року він продовжив контракт до кінця 2021 року[13]. З початку сезоні 2020 року втратив місце в основі після приходу до команди Олександра Гутора. Станом на 12 квітня 2020 року відіграв за солігорських «гірників» 13 матчів в національному чемпіонаті.

Виступи за збірні

У 2002 році дебютував у складі юнацької збірної Білорусі (U-17), загалом на юнацькому рівні взяв участь у 7 іграх, пропустивши 14 голів.

Протягом 20052009 років залучався до складу молодіжної збірної Білорусі, з якою був учасником молодіжного чемпіонату Європи 2009 року у Швеції, де був основним воротарем, а білоруси зайняли останнє місце у групі. Всього на молодіжному рівні зіграв у 28 офіційних матчах, пропустив 26 голів.

У 2010 році отримав виклик до національної збірної Білорусі, але там за неї і не дебютував.

Титули і досягнення

БАТЕ: 2011
«Шахтар»: 2020
«Шахтар» (Солігорськ): 2018–19
БАТЕ: 2011
«Шахтар»: 2021

Індивідуальні

  • У списку 22 найкращих гравців чемпіонату Білорусі: 2008

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.