Честер Морріс

Честер Морріс народився в Нью-Йорку в родині бродвейського актора Вільяма Морріса і комедіантки Еті Хокінс. У 17 років він дебютував на Бродвеї в постановці «Таємний прихильник жителів півдня» з Лайонелом Беррімором у головній ролі, і в тому ж році відбувся його кінодебют. У 1920-х Морріс був досить популярний на Бродвеї, з'явившись в цілому ряді успішних постановок.

Однією з перших великих кіноролей актора став Чік Вільямс у кримінальній драмі «Алібі», за якого був висунутий на премію «Оскар» в номінації «Найкращий актор». Цей успіх послужив поштовхом для подальшого розвитку його кінокар'єри, і впродовж 1930-х років Морріс залишався досить затребуваним в Голлівуді. У ті роки він з'явився в таких фільмах, як «Розлучення» (1930), «Казенний будинок» (1930), «Корсар» (1931), «Чудова людина» (1932), «Жінка з рудим волоссям» (1932), «Безвихідь» (1939) та багатьох інших. До кінця десятиліття його кінокар'єра поступово пішла на спад і він перемістився на менш помітні ролі в малобюджетних фільмах. У 1940-х Честер Морріс був переважно відомий по ролі злодія коштовностей Бостона Блеклі в серії фільмів кіностудії «Columbia Pictures».

У 1950-ті та 1960-ті роки Морріс працював в основному на телебаченні, лише пару раз з'явившись на театральних сценах Бродвею, а його останньої роллю став Пол Вівер у соціальній драмі «Велика біла надія» (1970).

Морріс був одружений двічі. Спочатку він одружився з Сюзанною Кілборн 8 листопада 1926 року. Вони мали двох дітей, Джона Брукса (1928—2011) і Синтію (народилася 1930)[1]. Кілборн розпочала процес розлучення в листопаді 1939, який був завершений 26 листопада 1940[2]. 30 листопада 1940 року він одружився з Ліліан Кентон Баркер, в будинку актора Френка Моргана[3]. У них був син, Кентон (1947—2008)[4].

Останні роки життя актор страждав від раку, але незважаючи на це продовжував свою акторську кар'єру. 11 вересня 1970 року, під час гастролей у місті Нью-Хоуп в штаті Пенсильванія, Честер Морріс покінчив життя самогубством в номері готелю «Holiday Inn», прийнявши надмірну дозу барбітуратів[5].