Чеська соціал-демократична партія
Чеська соціал-демократична партія (чеськ. Česká strana sociálně demokratická, ČSSD) — чеська лівоцентристська політична партія заснована в 1878 році. Партія праці має 56 місць із 200 у Палаті депутатів та 48 місць із 81 у Сенаті та 7 місць із 22 виділених для Чехії у Європарламенті (входить до фракції Прогресивний альянс соціалістів і демократів).
Чеська соціал-демократична партія Česká strana sociálně demokratická | |
---|---|
| |
Країна | Чехія |
Голова партії | Яан Хамачек |
Засновник | Josef Boleslav Peckad[1] і Ладіслав Запотоцькийd[1] |
Дата заснування | 1878 |
Штаб-квартира | Lidový dům Hybernská 7, Прага |
Ідеологія | Соціал-демократія лібералізм проєвропеїзм |
Кількість членів | 21 501 |
Місць у Палаті депутатів |
0 / 200 |
Місць у Сенаті |
3 / 81 |
Місць у Європарламенті |
0 / 21 |
Офіційний сайт | cssd.cz |
Історія
Діяльність у період Австро-Угорщини
Чеська соціал-демократична партія є найстаршою політичною партією в Чехії. Вона була заснована в квітні 1878 році на Бржевновському з'їзді (м. Прага) чеських соціал-демократів як складова частина Соціал-демократичної партії Австрії (входила до неї до 1893) під назвою Чехослов'янська соціал-демократична робітнича партія (чеськ. Českoslovanská sociálně demokratická stranu dělnická). Метою партії було проголошено поширення ідей марксизму серед чеського робітничого класу, його політичне та організаційне згуртування. В кінці XIX — початку XX ст.. партія очолювала економічні та політичні виступи чеського пролетаріату: боротьбу за 8-годинний робочий день, за загальне виборче право. У 1910—1911 в партії відбувся розкол на «автономістів» і «централістів» (виступали проти відокремлення чеських профспілок від загальноавтрійського профцентру, за єдність профспілкового руху в країні). У роки Першої світової війни автономісти зайняли соціал-шовіністичну позицію, співпрацюючи з урядом Габсбургів.
Діяльність у період Чехословаччини
Після створення самостійної Чехословацької держави (1918) Чехослов'янська соціал-демократична робітнича партія об'єдналася з основною частиною словацьких соціал-демократів і з XII з'їзду (грудень 1918) стала іменуватися Чеська соціал-демократична робітнича партія (чеськ. Československá sociálně demokratická strana dělnická, ЧСДРП).
На початку грудня 1919 року в ЧСДРП консолідувалася революційна опозиція, так звана марксистська ліва. На XIII з'їзді (25 вересня 1920) ліве крило ЧСДРП організаційно об'єдналося в Чехословацьку соціал-демократичну робітничу партію (ліву), яка стала основою створеної в 1921 Комуністичної партії Чехословаччини (КПЧ). За винятком 1926—1929, коли ЧСДРП перебувала в «лояльній опозиції», її представники (аж до 1938 року) брали участь у всіх коаліційних урядах Чехословаччини.
Після Мюнхенської угоди 1938 року керівництво ЧСДРП оголосило про саморозпуск партії, а в грудні 1938 року скликало з'їзд нової, так званої Національної партії праці (чеськ. Národní strana práce, НПП), до якої увійшли як соціал-демократи, так та і деякі члени Чехословацької національно-соціалістичної партії. У березні 1939 НПП була розпущена. Після звільнення Чехословаччини в 1945 ЧСДРП відновила діяльність. З травня 1945 стався конфлікт між прихильниками тісної співпраці з комуністами (З. Фірлінгер) і прихильників ідеологічної, політичної і організаційної самостійності (В. Майєр). 27 червня 1948, після виключення з партії правих елементів, соціал-демократи об'єдналися з комуністами на основі принципів марксизму-ленінізму і на організаційній базі КПЧ.
Сучасна партія
Після Оксамитової революції в 1989 році партія була відновлена під назвою Чехословацька соціал-демократія (чеськ. Československá sociální demokracie). Після розпаду Чехословаччини у 1993 році партія стала називатися Чеська соціал-демократична партія (чеськ. Česká strana sociálně demokratická).
Після парламентських виборів 1998 року, партія отримала більшість місць, але не змогла сформувати коаліційний уряд. В результаті, партія сформувала уряд меншості, який очолив лідера партії Мілош Земан. У зв'язку з цим соціал-демократи уклали, так званий, «опозиційний договір» з Громадянською демократичною партією, що опинилася на другому місці за кількістю голосів виборців, яка зобов'язалася не блокувати роботу уряду меншини.
Партія перемогла на виборах 2002 року, отримавши 70 із 200 представників в Палаті депутатів Чехії. Голова партії — Володимир Шпідла став прем'єр-міністром. Він очолив коаліцію з двома іншими невеликими партіями — Християнсько-демократичний союз — Чехословацька народна партія і Союз свободи — Демократичний союз до своєї відставки в 2004 році, після поразки ЧСДП на виборах до Європарламенту.
З 26 червня 2004 до 26 квітня 2005 року партію очолював Станіслав Гросс, який займав посаду прем'єр міністра. Гросспішов у відставку після скандалу, що виникла через його нездатність пояснити джерело фінансових ресурсів, що використовувалися для оплати свого будинку. З 2006 року партію очолює Іржі Пароубек.
На виборах 2 і 3 червня 2006 року партія отримала 32,3% голосів і 74 з 200 місць. Вибори викликали тупикову ситуацію, так як у правих (з Партією зелених) і лівих партій було по 100 місць. Тупик був зламаний, коли два депутати ЧСДП — Мілош Мелчак і Міхал Поханка утрималася при голосуванні про довіру урядові соціал-демократів, що дозволило коаліції Громадянських демократів (ODS), Християнських демократів (KDU–ČSL) і Партії зелених (SZ) утворити уряд.
18 березня 2011 головою партії був обраний Богуслав Соботка.
Логотипи
Результати виборів
Національні збори Чехословацької республіки
Вибори | Голосів | Частка голосів у % | Місць отримано |
---|---|---|---|
Чеська національна рада/Палата депутатів Чехії
Вибори | Голосів | Частка голосів у % | Місць отримано | Місце | В уряді |
---|---|---|---|---|---|
Вибори до Сенату
1996 року був обраний весь склад Сенату (81 місце), а на наступних виборах переобиралась тільки третина місць.
Місць отримано | |
---|---|
Вибори до Європарламенту
Вибори | Голосів | Частка голосів у % | Місць отримано |
---|---|---|---|
Місцеві вибори
Голосів | Частка голосів у % | Членів місцевих рад | |
---|---|---|---|
Див. також
- Члени Чеської соціал-демократичної партії