Чит-код

Під чит-кодом можуть розумітися правило гри, код, метод або пристрій, які використовується геймерами для отримання прогресу в грі чи отримання спеціальних можливостей і переваг в обхід загальноприйнятих правил. Спочатку чит-коди використовувалися як інструменти для розробки та тестування різних модулів ігор і залишалися прихованими від гравців. Знайти їх можна було частіше випадково або шляхом дослідження файлів гри. Деякі чит-коди створюються хакерами, котрі виявляють програмні помилки та використовують їх, щоб змінити результати в грі на свою користь[1].

Зазвичай чит-коди використовуються для пропуску ігрових рівнів, зміни вигляду та можливостей персонажів, доступу до прихованих деталей гри[2].

Gameboy з чит-картриджем GameGenie

Шахраство у відеоіграх існувало майже всю їхню історію. Перші чит-коди були інтегровані в ігри для їхнього тестування без потреби щоразу проходити послідовно всі рівні. Тестери ігрового процесу повинні були ретельно перевірити механіку гри і використовували чит-коди, щоб полегшити цей процес. Наприклад, чит-код можна знайти в Manic Miner (1983), де набравши «6031769» (на основі водійських прав розробника Меттью Сміта), можна перейти на обраний рівень[3][4]. В деяких іграх, наприклад, у Mega Man II (1988), коди замінювали систему збережень прогресу. При вимкненні гри її дані стиралися з пристрою, але кожен рівень мав код, що дозволяв його ввести потім і продовжити гру з того ж рівня[5].

Одним з найраніших відомих прикладів чит-кодів є Код Konami, створений в 1986 році розробником Konami Казухісою Хашімото, коли він працював над портуванням аркадної гри Gradius 1985 року випуску на систему Nintendo Entertainment. Хашімото вирішив, що аркадна версія Gradius надто складна, тому тестувати гру незручно. Отож, він додав код з комбінації натискань кнопок геймпада, що давав одразу 30 життів замість 3-х[5].

У 1980-і вже з'явилися і чит-коди для ПК, створені хакерами, так звані POKE-коди для 8-ибітних процесорів[5]. Для цього шляхом зворотного інженирингу аналізувався вміст пам'яті і коли певні значення змінювалися після дій гравця, це дозволяло здогадатися яке значення за який параметр відповідає і відповідно змінити його перед завантаженням гри. Так, код 47196,201 у грі Knight Lore (1982) для ZX Spectrum давав цілковиту невразливість[6]. Проте результат таких змін не завжди був очікуваним, адже орієнтуючись лише на числові значення, можна було дати перевагу як своєму персонажу, так і ворогам[5].

Незабаром після появи домашніх консолей почали з'являтися чит-картриджі та програми для ПК, призначені редагувати ігрові дані. Перші випадки продажів спеціальних програм відомі ще з 1981 року. До прикладу, для гри Wizardry (1981) існували програми WizPlus та WizFix за ціною $25, які дозволяли звільняти своїх персонажів із в'язниці. А The Great Escape Utility, випущена в 1983 році, вже дозволяла миттєво отримати в грі будь-який предмет у будь-якій кількості. Ці продукти надходили від сторонніх компаній і продавалися без явного дозволу розробника. Найпопулярнішим прикладом апаратних чит-кодів є картриджі «Game Genie», які стали надходити в продаж у 1990 році для різних консолей[5]: SNES, Game Boy, Sega Genesis і Game Gear[6]. Для популярних ігор випускалися окремі чит-картриджі, які, поєднуючись із картриджем гри, підмінювали заздалегідь відомі значення в пам'яті та надавали цим суттєві переваги в ігровому процесі. Вводячи різні коди, гравці отримували перехід на потрібний рівень, рідкісні предмети, корисні статуси, невразливість і таке інше[7][8]. Такі ж пристрої, як «Game Shark», давали змогу гравцям шукати потрібні значення самим за їхнім збільшенням/зменшенням і точно змінювати та перезаписувати їх[6].

Оскільки існування чит-кодів стало загальновідомим, деякі розробники зрозуміли, що геймери насолоджувалися можливістю шахрайства. Таким чином, ігри почали поставлятися з навмисно доданими та легко доступними чит-кодами. Деякі були жартівливими, наприклад, у NBA Jam (1993) код робив голови баскетболістів карикатурно великими. В інших випадках такі ігри, як Mortal Kombat (1992), використовували чит-коди, щоб обійти цензуру, дозволяючи гравцям бачити кров, стандартно приховану. Пізніше такі ігри, як GTA та Goldeneye (1997), були наповнені десятками читів, призначених надавати непереможність, секретні бонусні рівні та негайний доступ до потужних інструментів і транспортних засобів[5]. Так, набравши «ROCKETMAN» у ПК-версії GTA: San Andreas (2004), гравці отримують змогу літати в повітрі з реактивним ранцем. «KANGAROO» дозволяє стрибати втричі вище, ніж зазвичай, а «AEZAKMI» зупиняє переслідування поліцією за порушення[6].

Чит-картриджі та друковані довідники зі списками чит-кодів допомагали формувати індустрію читів і визначили шахрайство як частину ігрової культури.[9] Пізніше чит-коди набули популярності в пресі про відеоігри та навіть окремому американському телевізійному шоу «Cheat !» (2002)[5]. Завдяки публікації чит-кодів кількість підписників журналу "Nintendo Power" менше, ніж за пів року перевищила 1,5 млн від першого випуску в 1988 році[6]. Ігровий журнал «Amiga Power» засудив шахраїв, взявши на себе позицію, що обман не був частиною їхньої філософії чесної гри. Вони також застосовували цей принцип у зворотному напрямку — ігри самі не повинні дозволяти обманювати гравця. Тому посібники, покрокові керівництва та поради часто використовуються для того щоб завершити гру найшвидше чи з якнайкращим результатом, вдаючись лише до чесних засобів.

Використання чит-кодів виправдовується тим, що багато людей не мають часу для завершення відеогри, тож чити необхідні, щоб зробити гру більш доступною і привабливою для пересічного гравця[10]. З масовою комерціалізацією відеоігор чит-коди почасти замінилися мікротранзакціями — придбанням внутрішньоігрових предметів за реальні гроші. Системи внутрішньоігрових досягнень, запроваджені спершу на Xbox 360 і Playstation 3, запропонували використовувати віртуальні нагороди як підтвердження майстерності гравців у чесній грі, оскільки їхнє отримання вимагає знання секретів і вправності[5]. Багато гравців, які використовують покупки в грі, вважають, що шахрайство не тільки неправильне, але й незаконне, оскільки дозволяє отримувати доступ до контенту, який інакше потрібно оплати. Однак, шахрайство в таких іграх є юридичною сірою областю, оскільки не існує законів щодо зміни програмного забезпечення, яке вже є власністю особи, як детально описано в Законі про захист авторських прав у цифрову епоху[11].

В онлайн-іграх наслідки застосування чит-кодів відносно незначні — наприклад, заборона на участь у ігровій спільноті або помічення шахрая для інших гравців. Але в червні 2014 року кілька геймерів в Японії були притягнуті до суду за використання (і потенційне поширення) читів для шутера від першої особи Sudden Attack[5]. Коли Counter-Strike: Global Offensive піднялася в ігрових чартах у 2012 році, її видавець Valve використала онлайн-систему під назвою VACnet, що працює на 1700 процесорах, щоб відслідковувати шахраїв за їхніми надто частими успіхами. У серпні 2019 року видавець Fortnite, Epic, забанив понад 1200 облікових записів за шахрайство під час першого тижня свого чемпіонату світу, доступного лише онлайн[6].

Чит-коди можуть іноді викликати незвичайні або цікаві ефекти, які не обов'язково зроблять гру простішою. Наприклад, один обман у парку юрського періоду: операція Genesis змушує динозаврів з'являтися «нежиттю». Інший приклад відбувається в грі Dungeon Siege, де активація обману для розширення діапазону лука також дозволяє ворогам стріляти на одній і тій же відстані, усуваючи тим самим перевагу, яку б дав чит. Чит може навіть зробити гру складніше грати; наприклад, можна було б дати противнику спеціальні здібності, збільшити загальну складність, змусити нейтральних спостерігачів атакувати гравця або надати гравцеві недолік, наприклад, низькі точки здоров'я. Коди в іграх Grand Theft Auto можуть зробити NPCs початком бунту або володіти зброєю. У Grand Theft Auto III, гравець може активувати чит для того, щоб увімкнути викидання кінцівок NPC, особливості, що спочатку включені в гру. Нещодавно, однак, Rockstar Games не включив у свої ігри такі насильницькі чи незвичайні чит-коди, замість цього вирішивши зосередитися на читах, таких як ікру, ігрові ефекти (наприклад, непереможність) і зброю.

Деякі ігри гумористично карають гравця за використання чит-кодів іншої гри. Наприклад, використовуючи чит-коди від Doom in Descent, на екрані відображаються лише саркастичні повідомлення від програмістів; використовуючи коди з Descent в його продовженні Descent II знижує щити і енергію гравця на 1 %. Коди з Doom, що використовуються в Heretic, дають протилежний бажаному ефекту, наприклад миттєву смерть замість невразливості або зняття зброї замість надання їм. Оригінальний «божий режим» коду Doom «IDDQD» не працює в Doom 3, але виробляє консольне повідомлення: «Ваша пам'ять добре служить вам».

Інші коди роблять суто косметичні зміни — наприклад, до того, що носить характер гравця — але не покращують хід гри. Більшість ігор Grand Theft Auto мають код для зміни характеру гравця на NPC. Інші своєрідні чити можуть викликати «режим великої голови» (GoldenEye 007 [19]), замінити зброю іншими об'єктами або змінити кольори символів.

Пасхальні яйця є спорідненою особливістю. Хоча такий прихований вміст не впливає на геймплей, ці «яйця» можна знайти в багатьох іграх і можуть натякнути на майбутні ігри в серії або дати більше інформації по темі. Деякі пасхальні яйця можна знайти тільки за допомогою команд обману, таких як режим noclip.

У іграх, які мають досяжні досягнення або високі рекорди, або обидва, чити за своєю природою дозволяють гравцеві досягати досягнень занадто легко, або кількість балів не є досяжною або надзвичайно важко досягти за допомогою законних засобів гравця, що не обманює. У деяких іграх, режим коментарів розробника може мати той же ефект, оскільки ці ігри, з метою зробити всі коментарі-сценарії доступними для гравця, роблять гравця невразливим для пошкодження в режимі коментарів.

Обман наявний в багатьох багатокористувацьких відеоіграх. Хоча завжди були чит-коди та інші способи зробити ігри з одним гравцем простішими, розробники часто намагаються запобігти цьому в багатокористувацьких іграх. З виходом перших популярних багатокористувацьких ігор в Інтернеті, обман взяв на себе нові розміри. Раніше було досить легко побачити, чи інші гравці обманювали, оскільки більшість ігор грали на локальних мережах або консолях. Інтернет змінив це, збільшивши популярність багатокористувацьких ігор, надавши гравцям відносну анонімність і давши людям можливість спілкуватися з шахрайством.

Приклади читів в іграх шутера від першої особи включають в себе aimbot, який допомагає гравцеві в націлюванні на ціль, надаючи користувачеві несправедливу перевагу, wallhack, який дозволяє гравцеві бачити через тверді або непрозорі об'єкти або маніпулювати або видаляти текстури, і ESP, з яким відображається інформація інших гравців. Існують також чити, які збільшують розмір хітбокса ворогів, який дозволяє стріляти поруч з ворогом, що зазвичай призводить до промаху, але гра виявиться хітом.

У рольових іграх миготіння, практика передачі цінних предметів, які зазвичай не доступні на рівні персонажа гравця, може вважатися обманом.

У онлайн-торгових карткових іграх створення декількох облікових записів за допомогою пристрою, що робить джейлбрейк, для отримання більшої винагороди, може розглядатися як обман, оскільки це несправедливо для гравців, які мають лише один обліковий запис.

У онлайнових багатокористувацьких іграх гравці можуть використовувати макросписки, які автоматизують дії гравця, щоб автоматично знаходити елементи або перемагати ворогів за перевагу гравця. Поширеність багатокористувацьких онлайн-ігор (MMORPG), таких як World of Warcraft, Anarchy Online, EverQuest, Guild Wars і RuneScape призвела до торгівлі грою в реальній валюті. Це може призвести до віртуальної економіки. Піднесення віртуальних економік призвело до шахрайства, коли геймер використовує макроси для отримання великої кількості грошей у грі, які гравець буде торгувати за реальні гроші. Умови надання послуг більшості сучасних онлайн-ігор тепер спеціально забороняють передачу рахунків або продаж ігрових предметів для грошей «реального світу». Залежно від компанії, що керує грою, це може бути або не бути сприйняте серйозно. Багато онлайн-ігри тонко дозволяють торгівлю грошовою грошовою одиницею в реальному житті за рахунок ресурсів, необхідних для пошуку компанії та лову покупців золота, а також доходів, втрачених при купівлі золота.

Обман в онлайн-іграх поширений на загальнодоступних ігрових серверах. Деякі онлайн-ігри, такі як Battlefield 1942, включають специфічні функції для протидії шахрайським експлуатаціям, включаючи такі інструменти, як PunkBuster, nProtect GameGuard або Valve Anti-Cheat. Тим не менш, як і антивірусні компанії, деякі анти-чит-інструменти постійно і послідовно обходилися, поки додаткові оновлення не змусять творців обдурити знайти нові методи, щоб обійти захист.

У іграх розрахованих на одного гравця є кілька плагінів, доступних розробникам для використання для зупинки шахраїв. Обфускатор кодує код, тому його не читають декомпілятори, перейменовують події / властивості / методи і навіть додають підроблений код. Невідомий буде шифрувати змінні в пам'яті і маскувати рядки. Анти-чит інструменти мають цілий ряд інструментів, таких як: виявлення швидкісних хаків, шифрування плеєрів, виявлення читів часу, виявлення стінок і багато іншого. Вони також можуть використовуватися в більшості багатокористувацьких ігор.

Код Konami

IDDQD — чит-код у Doom (1993), який надає повне здоров'я персонажу та робить його невразливим. Очі персонажа при цьому починають світитися жовтим. Цей код, або код з аналогічним ефектом, закладався в багатьох наступних іграх і отримав назву «режим бога». Присутній, наприклад у Quake (1996), а аналогічні коди є в Duke Nukem 3D (1996), Unreal Tournament (1999) і Deus Ex (2000)[12].

Код Konami — первісно код у іграх від Konami, що задається комбінацією натискань кнопок на геймпаді чи панелі ігрового автомата: ↑↑↓↓←→←→BA. Вперше з'явився в Gradius (1986)[13]. Найвідоміший за грою Contra (1987), де надає 30 життів[14].

«Кривавий код» Mortal Kombat — на консольних версіях Mortal Kombat (1992) зображення крові було приховано, але введений з геймпада код A, B, A, C, A, B, B повертає кривавість, присутню в аркадних версіях[14].

• Чит в онлайн іграх

1. Retro Gamer Magazine issue 48 — Interview with Matthew Smith
2. Maher, Jimmy (2012-03-26). «The Wizardry Phenomenon». The Digital Antiquarian. Retrieved 9 July 2014.
3. «If they won't fix Castle Wolfenstein, we will». Computer Gaming World (advertisement). Vol. 4 no. 1. February 1984. p. 15.
4. «Celebrity Cookbook, Cheat!». Antic. 7 (10): 57. February 1989.
5. Mia Consalvo. «Cheating: Gaining Advantage in Videogames». MIT. Archived from the original on 2007-01-29.
6. Umer Jutt. «Trainers for PC Games». Umer Jutt.
7. Jason Rybka. «Why Use Cheats and Codes for Console and PC Games?». The New York Times Company.
8. «The Next Generation 1996 Lexicon A to Z: Cheats». Next Generation. No. 15. Imagine Media. March 1996. p. 31.
9. «Victory for Consumers: Library of Congress and 5th Circuit Clarify Exceptions to DMCA». Scottandscottllp.com. Archived from the original on 2010-08-19. Retrieved 2014-05-12.
10. «Eternal Lands' MMORPG Postmortem: Mistakes and Lessons, Part II». DevMaster. Archived from the original on 2007-01-06.
11. http://web.mit.edu/comm-forum/mit5/papers/sezen_isikoglu.pdf