Чичерін Борис Миколайович
| Чичерін Борис Миколайович | |
|---|---|
| рос. Чиче́рин Бори́с Никола́евич | |
 Б. М. Чичерін | |
| Народився |
26 травня (7 червня) 1828 с. Караул Кирсанівський повіт Тамбовської губернії |
| Помер |
3 (16) лютого 1904 (75 років) с. Караул Кирсанівський повіт Тамбовської губернії |
| Країна |
 Російська імперія |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | філософ, історик, професор, constitutional lawyer, правник, політик |
| Alma mater | Московський університет |
| Галузь | Філософія права |
| Заклад | Імператорський Московський університетd і Московський державний університет імені М. В. Ломоносова |
| Посада | мер Москвиd |
| Членство | Петербурзька академія наук |
| Рід | House of Chicherind |
| Батько | Q109335383? |
| Мати | Q109335414? |
| Нагороди |
почесний громадянин Москвиd |
 Чичерін Борис Миколайович у Вікісховищі | |
Чиче́рін Бори́с Микола́йович (26 травня (7 червня) 1828, с. Караул Кирсанівського повіту Тамбовської губ. — 03 (16) лютого 1904, там само) — російський філософ права гегельянського напряму, один з провідних теоретиків лібералізації Росії, історик. Почесний член Петербурзької АН (1893). Дядько радянського дипломата Г. Чичеріна.
З біографії
Походив зі старовинного дворянського роду Чичеріних.
Протягом 1845–1849 pp. Б. М. Чичерін навчався у Московському університеті. Він слухав лекції видатних професорів Т. М. Грановського, М. І. Крилова, С. М. Соловйова, К. Д. Кавеліна, П. М. Кудрявцева та інших.
Ліберальний світогляд вироблявся у нього не тільки на підставі університетських лекцій, але головним чином завдяки особистому контакту з професорами, який був дуже тісним. Остаточно світогляд Б. М. Чичеріна сформувалось під час його трирічної подорожі Західною Європою.
Після захисту магістерської дисертації (1857 р.) викладав у Московському університеті (1861–1868), де очолював кафедру державного права юридичного факультету[1]. У 1882—83 рр. Б. М. Чичерін був московським міським головою[2].
Чичерін про становлення російської державності
Чичерін зазначав, що встановленню державної влади в Росії:
 |
значно сприяло татарське панування, яке, підкоряючи народ зовнішньому ярму, привчало його до покори. Немає сумніву, що, з одного боку, воно відбилося невигідно на народному характері, залишивши по собі рабські поняття і звички. Навряд чи без татарського ярма державне підданство могло розвинутися у формі холопства. На Заході підданські відносини будувалися за типом Римської імперії, в якій, при всій необмеженості влади монарха, панували поняття, засновані на державних засадах. У Росії зразком служила східна деспотія. Елемент права, і без того слабо розвинений, повинен був зовсім зникнути з політичної галузі, поступаючись місцем безмежній основі влади. Найсуттєвіше право західних станів, те, яке стало головною пружиною розвитку представницьких установ, згода на стягування податків, не могло виробитися в землі, яка звикла платити данину за наказом татарського хана. Якщо в Росії існували зачатки політичної свободи, то панування татар повинно було їх заглушити. Але, з іншого боку, це саме панування найбільше сприяло встановленню єдиної, сильної центральної влади, без якої російське суспільство не могло обійтися, яка зробила Росію тим, чим вона є. |  |
Оригінальний текст (рос.)
значительно содействовало татарское владычество, которое, подчиняя народ внешнему игу, приучало его к покорности. Нет сомнения, что, с одной стороны, оно отразилось невыгодно на народном характере, оставив по себе рабские понятия и привычки. Едва ли без татарского ига государственное подданство могло развиться в форме холопства. На Западе подданнические отношения строились по типу Римской империи, в которой, при всей неограниченности власти монарха, господствовали понятия, основанные на государственных началах. В России образцом служила восточная деспотия. Элемент права, и без того слабо развитый, должен был совершенно исчезнуть из политической области, уступая место безграничному началу власти. Самое существенное право западных сословий, то, которое явилось главною пружиною развития представительных учреждений, согласие на взимание податей, не могло выработаться в земле, привыкшей платить дань по приказанию татарского хана. Если в России существовали зачатки политической свободы, то владычество Татар должно было их заглушить. Но, с другой стороны, это самое владычество более всего способствовало установлению единой, сильной, центральной власти, без которой русское общество не могло обойтись, которая сделала Россию тем, чем она есть[3].
Чичерін про державність
|
Держава - є вища сфера співжиття, вищий прояв народності в суспільній сфері. У ній невизначена народність, яка виявляється переважно в єдності мови, збирається в єдине тіло, отримує єдину вітчизну, стає народом. | |
Оригінальний текст (рос.)
Государство - есть высшая сфера общежития, высшее проявление народности в общественной сфере. В нем неопределенная народность, которая выражается преимущественно в единстве языка, собирается в единое тело, получает единое отечество, становится народом[4].
Примітки
Деякі твори
- Чичерин Б. Н. История политических учений: [в 5-ти т.]. — Т.1 — 5. — М.: Грачева и К°, 1869–1902. (також: Чичерин Б. Н. История политических учений. В 3-х тт. / Подготовка текста, вступ. ст. и коммент. И. И. Евлампиева. — С-Пб: РХГА, 2006.)
- Чичерин Б. Н. Курс государственной науки: [в 3-х ч.]. Ч.1 — 3. — М.: Кушнерев и К°, 1894–1898.
- Чичерин Б. Н. О народном представительстве: Монография. — М.: Тип. Т-ва И. Д. Сытина, 1899. — 810 с. (докторська дис.)
- Чичерин Б. Н. Новейшие публицисты. Токвилль // Отечественные записки. — 1857. — № 53. — С. 501–582.
- Чичерин Б. Н. Областные учреждения России в XVII веке. — М.,1856 (магістерська дис.)
- Чичерин Б. Н. Философия права. — М.: Типо-литография Товарищества И. Н. Кушнерев, 1900.— 344 с. (також: Чичерин Б. Н. Философия права. — С-Пб.: Наука, 1998.)
- Чичерин Б. Н. Политические мыслители древнего и нового мира. Учеб. пособие для юрид. спец. вузов. — СПб.: Лань, 1999. — 333 с.
- Чичерин Б. H. Политические мыслители древнего и нового мира. — М.: Гардарики, 2001. — 336 с.
- Чичерин Б. Н. Собственность и государство. В 2-х тт. — М., 1882–1883 (СПб: Изд-во РХГА , 2005. — 824 с.)
- Чичерин Б. Н. Общее государственное право; ред., предисл. В. А. Томсинов; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова (юрид. фак.). — М.: Зерцало, 2006. — 536 с. — (Русское юридическое наследие).
- Чичерин Б. Н. Воспоминания. В 2-х тт. / предисл., примеч. С. В. Бахрушин. — М.: Изд-во им. Сабашниковых, 2010.
Література
- Зінченко О. В. Б. М. Чичерін — провідний теоретик лібералізації Росії (друга половина ХІХ — початок ХХ століть): монографія. — Х.: НТМТ, 2010. — 136 с.
- Шереметев П. С. Памяти Бориса Николаевича Чичерина. — М., 1904.
- Трубецкой Е. Н. Учение Б. Н. Чичерина о сущности и смысле права // Вопросы философии и психологии.- 1905. — Кн. 80. — С. 353–381.
- Алексеев Н. Н. Русский гегельянец Борис Николаевич Чичерин // Логос. Кн. 1. — М., 1911
- Гульбинский И. Б. Н. Чичерин. — М., 1914.
- Величко А. М. Учение Б. Н. Чичерина о праве и государстве: Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12.00.01 — Теория права и государства ; История права и государства; История политических и правовых учений; Санкт-Петербургский государственный университет. — СПб.,1995. — 25 с.
- Боровинская Л. С. Борис Николаевич Чичерин в истории политической мысли России. Автореф. дис. … канд. полит. наук. — С.- Пб., 1998. — 24 c.
- Кузнецова И. О. Социально-политические взгляды Б. Н. Чичерина. Дисс. на соиск. учен. степ. канд. социол. наук. — Саратов, 1998.
- Захаров А. В. Государственно-правовые воззрения Б. Н. Чичерина: автореф. дис. канд. юрид. наук. — Тамбов, 2001.
- Фишер С. И. Философия права Б. Н. Чичерина: автореф. дис. канд. филос. наук. — М., 2003.
- Добрина Н. А. Социологические воззрения Б. Н. Чичерина на правовую государственность: автореф. дис. канд. социол. наук. — Саратов, 2006.
- Емельянов Б. В. Б. Н. Чичерин. — Екатеринбург, 2003.
- Криницкая Г. С. Историческая концепция Б. Н. Чичерина. — Томск, 2001.
- Секиринский С. С. Борис Николаевич Чичерин // Российские либералы: Сб. ст. / под ред. Б. С. Итенберга и В. В. Шелохаева. — М.: «Российская политическая энциклопедия» РОССПЭН, 2001. — С. 85-113.
- Березко В. Э. Конституционно-правовые взгляды Б. Н. Чичерина: Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12.00.01 — Теория и история права и государства ; История правовых учений. — М., 2003. — 26 с.
- Чижевский Д. И. Б. Н. Чичерин // Д. И. Чижевский. Гегель в России. — СПб., 2007.
- Чижков С. Л. Идейная эволюция Бориса Николаевича Чичерина. — М.: Новая юстиция. 2008. — 122 с.
- Грязнова Т. Е. Теория демократического прогресса Б. Н. Чичерина // Научный вестник Омской академии МВД России. — 2010. — № 1. — С. 33-41.
- Ігор Роздобудько. Чому нас вчать найвидатніші історики Росії, або Як побороти комплекс меншовартості. // Науковий вісник Українського університету. Москва, 2001 р. Стор. 30-37.
Посилання
- Чичерін Борис Миколайович // Шевченківська енциклопедія: — Т. 6: Т—Я : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 799.
- Чичерін Б.М. // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — С. 411. — ISBN 966-7492-06-0.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.