Чиялицька культура

Назва культури походить від назви поселення біля села Чиялек Республіки Татарстан над річкою Сюнь.

Поширення Чиялицької культури охоплює територію між річками Шешма і Зай (притоки Ками) з заходу і до річки Тобол на сході. У Республіці Башкортостан поширена в басейні річок Ік, Сюнь, Біла, Дьома, Ай.

Представлена Азметьєвським, Дербешкинським, Такталачуцьким могильниками. На території сучасної Республіки Башкортостан — Абдуллинське городище, Бакалинські кургани, Горновський археологічний комплекс, Каранаєвські кургани, Кушулевський могильник, Мрясимовські кургани, Нижньохозятовський скарб, Синташтамацькі кургани, Турналинське городище.

Представники культури жили в дерев'яних будинках, напівземлянках, юртах. Вогнища в будинках містилися в різних місцях, а в юртах — в центрі. Житла були літні (юрти, курені, каркасно-стовпові споруди) і зимові[1].

У розкопках знайдена кераміка: посудини з домішкою піску, прикраси орнаментом. Померлих ховали в неглибоких, близько 1,3 м, похованнях. У головах залишали глиняні посудини, кістки тварин. Чоловічі поховання поклажі наконечники стріл, шаблі, стремена, вудила, тесла, серпи, коси. В жіночі і дитячі — прикраси, золотоординські монети періоду правління ханів Узбека і Джанібека. Носіями культури були місцеві напівкочові угорські племена[2].

З середини XIV століття лісостепове населення культури піддавалося тиску переселенців степових тюркомовних кочівників Волго-Уральської степової смуги. Після проникнення на їх територію тюркських племен, населення, що прийняло іслам, стало основою в етногенезі башкирів і татар.

Залишені в похованнях предмети свідчать про те, що в комплексі озброєння чиялицьких племен переважала легкоозброєна кіннота.

Дослідженнями Чиялицької культури займалися вчені Т.К. Ютіна, Г.М. Гарустович, В.О. Іванов, Козаков, Мажитов, Н.Л. Решетніков, П.М. Старостін та ін.

• История башкирского народа : в 7 т. / гл. ред. М. М. Кульшарипов ; Институт истории, языка и литературы УНЦ РАН. Уфа.: изд. Гилем, 2012. — 400 с.: ил. — ISBN 978-5-02-037008-1. т. 2. — 2012. — ISBN 978-5-91608-100-8
• Иванов В. А. Путями степных кочевий. Уфа, Башкнижиздат, 1984, С. 38—58.
• Васюткин С. М. Некоторые спорные вопросы археологии Башкирии. СА, № 1, 1968, с. 69—71; Археологическая карта Башкирии. М., 1976, с. 31, 32.
• Мажитов Н. А. Новые материалы о ранней истории башкир. Уфа, АЭБ, Т.2, 1964б, с. 104—108; 1968, с. 69, 70.
• Матвеева Г. И., 1968а, 1975; Мажитов Н. А. Южный Урал в VII—XIV вв. Москва, 1977, с. 60—74.
• Мажитов Н. А. Южный Урал в VII—XIV вв. М., 1977, с. 63, 73, 74, табл. XXI, XXII.
• Мажитов Н. А. Южный Урал в VII—XIV вв. М., 1977, с. 17, 19.
• Памятники археологии Краснокамского района Башкирской АССР. Каталог. Уфа, 1987. 107 с. (коллектив авторов).
• Исследования памятников на р. Белой // АО — 1986 г. М., 1988. С. 166 (в соавторстве с М. Ф. Обыденновым).

• СЕЙӘЛЕК МӘҘӘНИӘТЕ // Башкирська енциклопедія (башк.)
• Чияликская культура
• Уральська історична енциклопедія