Чумак Анатолій Андрійович
| Чумак Анатолій Андрійович | |
|---|---|
| Народився |
2 жовтня 1946 (75 років) село Червоне, Кобеляцького району Полтавської області |
| Місце проживання |
 Україна, Київ |
| Країна |
 СРСР → Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | винахідник |
| Alma mater | Київський медичний інститут ім. О.О. Богомольця |
| Галузь | клінічна імунологія, радіаційна медицина |
| Заклад | Національний Науковий Центр Радіаційної Медицини НАМНУ |
| Посада | Заступник генерального директора, директор Інституту клінічної радіології ДУ "Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України" |
| Звання | професор |
| Ступінь | доктор медичних наук |
| Науковий керівник | К.Ф. Чернушенко |
| Членство | член-кориспондент НАМН України |
| Батько | Чумак Андрій Ларіонович (1915-1972) |
| Мати | Чумак Настя Мефодіївна (1919-1991) |
| Нагороди |
 |   Медаль «За трудову відзнаку» |
Чумáк Анатолій Андрійович (нар. 1946)— український медик, доктор медичних наук, професор, заступник генерального директора з наукової роботи, директор Інституту клінічної радіології ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України», заслужений діяч науки і техніки України (2006), лауреат державної премії України в галузі науки і техніки (2010).
Життєпис
Народився 2 жовтня 1946 року в селі Червоне Кобеляцького району Полтавської області. Спершу навчався в Чорбівській восьмирічній школі, згодом вступив до Кременчуцького медичного училища, яке у 1965 закінчив з відзнакою. У 1971 році закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту за спеціальністю «Лікувальна справа» із відзнакою, а в 1974 аспірантуру в Київському науково-дослідному інституті туберкульозу і грудної хірургії ім. Ф.Г. Яновського.
З 1965 по 1966 рік працював фельдшером на пункті невідкладної допомоги Печерської лікарні № 1 м. Києва.
У 1974 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук за спеціальністю «Алергологія та імунологія», а в 1984 році отримав ступень доктора медичних наук.
З 1974 працював в Київському науково-дослідному інституті туберкульозу і грудної хірургії ім. Ф.Г. Яновського аспірантом, молодшим та старшим науковим співробітником відділу імунології, вченим секретарем інституту. З 1984 по 1987 — завідувач відділу перспективного планування і проблем управління медичною наукою в Київському науково-дослідному інституті загальної і комунальної гігієни ім. О.М. Марзеєва. З 1987 — в Національному Науковому Центрі Радіаційної Медицини НАМНУ: завідувач лабораторії, завідувач відділу координації, директор інституту. З 1984 по 1987 — заступник голови вченої медичної ради МОЗ України.
У 1994 році отримав звання професора за спеціальністю «Імунологія та алергологія». Паралельно з науковою роботою викладав в Університеті ім. Тараса Шевченка, Національному авіаційному університеті та Університеті «Україна». Володіє англійською та французькою мовами.
Одружений, має трьох дітей.
Наукова робота та винаходи
Автор понад 300 наукових праць з імунології, радіаційної медицини, а також співавтор монографії («Цитомегаловирус, радиация, иммунитет», Київ, 1996). Учасник понад 60 міжнародних та регіональних конференцій.
Запатентовано його винаходи — в складі авторських колективів:
- «Застосування n-стеароїлетаноламіну як речовини з активною антигрипозною, антивірусною, антинейрамінідазною, інтерфероніндукуючою та антигемаглютинуючою дією та засіб для профілактики та лікування грипозної інфекції»,
- «Застосування n-стероїлетаноламіну як радіомодифікуючого засобу»,
- «Застосування n-стеароїлетаноламіну як речовини з активною антигрипозною дією»,
- «Засіб з антинейрамінідазною та інтерфероніндукуючою дією для профілактики та лікування грипозної інфекції»,
- «Спосіб визначення тривалості життя хворих на хронічну лімфоцитарну лейкемію»,
- «Спосіб визначення ризику трансформації ріхтера у хворих на хронічну лімфоцитарну лейкемію»,
- «Спосіб визначення генетичної схильності до розвитку хронічної лімфоцитарної лейкемії в осіб, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання»,
- «Спосіб визначення ризику розвитку вторинних пухлин у хворих на хронічну лімфоцитарну лейкемію, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання»,
- «Спосіб диференційної діагностики демієлінізуючого та судинного ураження головного мозку»,
- «Спосіб прогнозу розвитку аутоімунних ускладнень у хворих на в-клітинну хронічну лімфоцитарну лейкемію»,
- «Реабілітаційний візок для інвалідів з порушеннями функції спинного мозку»,
- «Спосіб визначення ризику розвитку цитомегаловірусної інфекції у хворих на в-клітинну хронічну лімфоцитарну лейкемію при лікуванні флударабіном та/або моноклональними антитілами» та інші.
Нагороди
- Медаль «За трудову відзнаку» (1981)
- Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва» (1982)
- Медаль «За трудову доблесть» (1986)
- Грамотою Президії Верховної Ради УРСР за участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1986)
- Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (2006)
- Державна премія України у галузі науки і техніки (2010)
Почесні відзнаки
- Почесний громадянин Кобеляцького району Полтавської області (2006)