Чуня

Річка бере свій початок в результаті злиття двох приток Північної (права складова) та Південної (ліва складова) Чуні, на висоті приблизно 339 м над рівнем моря, за 1 км на північний схід від селища Стрілка-Чуня[1]. Тече по Середньосибірському плоскогір'ї, у звивистому руслі, в основному, на захід — південний захід. Після селища Муторай, повертає на північ а далі на північний захід, а перед впадінням правої притоки Тетенгне — знову повертає на південний захід, а після впадіння лівої притоки Янгото — робить «петлю» і тече на захід. Впадає у Підкам'яну Тунгуску з правого берега, за 10 км вище за течією від села Байкит, на висоті 143 м над рівнем моря[2]. Довжина річки 727 км. Від витоку Південної Чуні, яка починається на висоті 430 м (60°42′00″ пн. ш. 104°08′05″ сх. д.) — 1000 км[3][6]. Площа басейну 70 500 км². Повне падіння рівня русла від злиття Північної та південної Чуні становить 196 м, що відповідає середньому похилу русла — 0,27 м/км; а від витоку Південної Чуні, повне падіння — 287 м, а середній похил — 0,29 м/км. Швидкість течії невелика, і практично на всій довжині водотоку коливається від 0,4 до 0,5 м/с, і тільки місцями, на порогах і перекатах доходить до 0,7 і більше. Ширина русла у верхній течії доходить до 70-100 м, місцями до 135 м, при глибині до 0,5-2,0 м, в середній течії ширина — до 110—220 м, місцями до 250 м, при глибині — 1,2-1,8 м; в нижній течії ширина доходить до 250—360 м, при глибині — до 1,8-2,0 м[7].

У верхній течії, орієнтовно до впадіння у річку правої притоки Янченбо, вона тече на відносно рівнинній, заболоченій території з невисокими берегами, а далі після пониження урізу води нижче 320 м, русло затискається у вузькому каньйоні з крутими, місцями обривистими берегами. Береги то з однієї, то з двох сторін піднімаються до 100—150 м, а місцями до 200—250 м. На цих ділянках, відносно спокійна течія, у місцях виходу на поверхню гірських порід, переривається численними порогами та перекатами. Два пороги розташовані за 3-4 км до і після впадіння невеличкої притоки Хой. Один за 2 км до гирла Великого Шакшакана, один за 1,5 км до гирла Ведеї, а також пороги: Паімбінський за 6 км до гирла Паімби, Чунські Ворота 1 км після гирла Аген, протяжний до 1,5-2 км — Чунський Замок, в гирлі Майгуни[7].

Живлення річки дощове та снігове, підземне живлення несуттєве через розташування водозбору в районі тунгуської фізико-географічної провінції, якій притаманна суцільна багаторічна мерзлота[8]. Замерзає у жовтні, розкривається у травні. Повінь у травні — червні, межень у грудні — квітні.

За період спостереження протягом 31 року (1961–1994) на станції у селищі Стрілка-Чуня, за 727 км від гирла, середньорічна витрата води річки становила 66,2 м³/с[9] для водного басейну 13 300 км², що становить тільки 19 % загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становила — 157,1 міліметра на рік.

За період спостереження протягом 29 років (1964–1995) на станції у селищі Муторай за 521 км від гирла, середньорічна витрата води річки становила 141,2 м³/с[5] для водного басейну 30 400 км², що становить трохи більше 43 % загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становила — 146,7 міліметра на рік.

За період спостереження встановлено, що мінімальний середньомісячний стік становив 11,35 м³/с (у березні), що становить трохи більше 1,4 % максимального середньомісячного стоку, який відбувається у травні місяці та становить — 792,4 м³/с і вказує на доволі велику амплітуду сезонних коливань.

За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) був 1,95 м³/с (у посушливому липні 1987 року) і 5,12 м³/с (у межень березня 1970 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 1460 м³/с (у травні 1975 і червні 1983 року).

Витрата води у гирлі Чуні — близько 435 м³/с.

Показники середньомісячної витрати води річки: Чуні
за 29 років спостереження 1964-1995 на станції: с. Муторай (за 521 км від гирла), м³/с:

Джерело: Chunya At Mutoray (англ.). R-ArcticNET.

Річка Чуня приймає понад одну сотню приток, довжиною понад 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 21, із них понад 100 км — 11 (від витоку до гирла):[10][11]

Басейн і береги річки малозаселені. На берегах розташовані кілька, невеликих населених пункти, споруди зимників та мисливські будиночки, а також селища геологів, в основному нежилі (від витоку до гирла): зимник Південна Чуня, селище Стрілка-Чуня, селище Муторай, мисливська база Паімбу, селище Тичани.

• Найдовші річки Росії

• Річка Чуня // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Річка Чуня / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
• Фото річки Чуня на Panoramio.com (від витоку до гирла): ^{[недоступне посилання з серпня 2019]}, ^{[недоступне посилання з серпня 2019]}, ^{[недоступне посилання з серпня 2019]}, ^{[недоступне посилання з серпня 2019]}, ^{[недоступне посилання з серпня 2019]}, ^{[недоступне посилання з серпня 2019]}, ^{[недоступне посилання з серпня 2019]}, ^{[недоступне посилання з серпня 2019]}, ^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Maps for the world / Карти всього світу (рос.)