Зимник

Зимник між материковою Естонією та Гіюмаа у 2003 році

Естонська дорожня адміністрація відповідає за управління льодовими дорогами взимку. Льодову дорогу можна відкрити, якщо товщина льоду становить щонайменше 22 см по всьому маршруту. Протягом багатьох років відкривається льодовий шлях до острова Піріссаар на Чудсько-Псковському озері, хоча більш холодні зими дозволяють відкривати офіційні льодові дороги на Балтійському морі між материковою Естонією та островами Гіюмаа, Вормсі, Муху та Кіхну, між островами Сааремаа і Гіюмаа, також між Хаапсалу та Ноароотсі. З 2011 року найдовшою льодовою дорогою в Європі є маршрут протяжністю 26,5 км між Рогуклою на континенті та Гелтермаа на острові Гіюмаа.

Обмеження для дорожнього руху на льоду включають:

• Обмеження ваги в залежності від умов, переважно від 2 т до 2,5 т.
• Транспортні засоби повинні бути не менше 250 м один від одного.
• Рекомендована швидкість руху менше 25 км/г або 40-70 км/г Рекомендується уникати діапазону між 25 і 40 км/год. через небезпеку створення резонансу в шарі льоду (швидкість руху автомобіля і швидкість хвилі води майже однакові, що призводить до великих хвиль під льодом, що розбивають лід).
• Ремені безпеки не повинні бути закріплені, а двері повинні легко відкриватися на випадок затоплення, якщо лід розбивається.
• Автомобіль не повинен зупинятися.
• Автомобілям дозволяється виїздити на дорогу з інтервалом у 3 хвилини.
• Льодові дороги можна використовувати тільки у світлу пору доби.

Дороги:

• Віртсу — Куйвасту (між материком і островом Муху) — 9,0 км
• Рогукюла — Гелтермаа (між материком і островом Гіюмаа) — 26,5 км
• Рогукюла — Свібю (між материком та островом Вормсі) — 10,2 км
• Тяркма — Тріігі (між островами Гіюмаа і Сааремаа) — 14,5 км
• Хаапсалу — Ноароотсі — 3,2 км
• Лао — Кіхну (між материком та Кіхну) — 13,0 км

Зимник на Великому Невільничому озері

Одні з перших льодових доріг в історії були побудовані в 1930-х роках на півночі Канади. Зимники та льодові дороги Канади знаходяться переважно у північних районах деяких провінцій, а також на малонаселених північних територіях Юкону, Північно-західних територій та Нунавуту. У місті Нунавут, хоча в межах території існує безліч постійних доріг, дорога, що з'єднує Нунавут з озером Тіббіт на Північно-Західних територіях, утворює єдиний шлях доступу до території інших частин дорожньої мережі Північної Америки.

Зимові дороги на Північно-Західних територіях, зокрема Зимова дорога Туктойяктук, пов'язують різні ізольовані громади та майданчики для видобутку корисних копалин з мережею автомагістралей основних територій.

Зимові дороги також можуть бути влаштовані в малонаселених північних областях деяких канадських провінцій. Більшість громад на північ від річки Олбані, Онтаріо, обслуговуються зимовими дорогами. Більшість цих доріг у Північно-Західному Онтаріо пов'язані з Ресурс-Трейл Північного Онтаріо, постійною гравійною дорогою, що забезпечує цілорічну доступ до шосе. У Північно-східному Онтаріо деякі громади пов'язані з Мусоні, містом, яке має доступ до залізничного транспорту, але не має доступу до доріг на південь.

Транспортні зв'язки між Росією та Китаєм значною мірою покладаються на зимники, які з'єднують китайські та російські міста через кордон. Оскільки взимку температура на китайсько-російському кордоні має середні мінімуми січня -20 та -25 ° С, прикордонні річки, такі як Амур та Уссурі замерзають наприкінці жовтня — на початку листопада. Російська та китайська прикордонна торгівля залежать від льодових доріг. відомими прикладами є льодова дорога, що зв'язує китайське місто Хейхе та російське місто Благовєщенськ, а також льодовий шлях, що зв'язує Суїфенхе в Китаї та Пограничний в Росії.

Через річку Танаельва зазвичай діють дві льодові дороги з грудня по квітень. На цих дорогах встановлено обмеження ваги 2 т. Є також численні льодові дороги через замерзлі річки в інших місцях Норвегії.

У Росії зимники та льодові дороги широко поширені в Сибіру та районах Крайньої Півночі Росії, в болотистих регіонах, в районах, де відсутні мости через численні струмки та річки, та й в інших важкодоступних умовах.

Протягом зими по річці Лена прокладена льодова дорога на сотні кілометрів. Між Росією та Китаєм через річку Амур є кілька пунктів перетину кордону. Вони є льодовими дорогами взимку, а поромними переправами — влітку.

У континентальній частині Сполучених Штатів Америки на озері Верхнє розташована крижана дорога, яка з'єднує місто Бейфілд, штат Вісконсин, на материку з Ла Поінт, штат Вісконсин на острові Мадлен. Довжина дороги становить близько 2 милі (3,2 км) і використовується протягом декількох тижнів у році як заміна літнього поромного сполучення. Коли лід занадто тонкий, щоб дозволити будівництво дороги, для перевезення школярів з острова в материковий район і з материка використовується судно на повітряній подушці.

У протоці Макінак озера Мічиган сезонні льодові дороги також з'єднують острів Макінак та острів Бой Блан з материком.

У затоці Прадхо-Бей на Алясці є льодовий шлях над Північним Льодовитим океаном довжиною 25 миль (40 км) з максимальною швидкістю 10 миль/г (16 км/г). Взимку цей шлях використовується протягом декількох місяців для обслуговування нафтового родовища в океані.

Ще один зимник на Алясці — це льодовий шлях з бухти Прадхо-Бей, Аляска — Пойнт Томсон, штат Аляска. Льодова дорога довжиною 68 миль (109 км) знаходиться на морі Бофорта, ця льодова дорога в основному використовується для доставки вантажів, щоб обслуговувати район Пойнт Томсон.

Існує сезонна льодова дорога, споруджена від нафтового родовища Купарук до нафтового родовища Альпіне. Ця дорога також з'єднується з селищем Нуіксут, на березі річки Колвілл. Ця дорога має довжину 31 миля (50 км) і обслугоаує нафтове родовище Альпіне.

Фінське Транспортне агентство підтримує деякі льодові дороги протягом зими. Коли вони відкриті, ці дороги вважаються дорогами загального користування. Найдовша дорога протяжістю 7 км перетинає озеро Пієлінен. Товщина криги повинна бути не менше 40 см товстим. Для цих доріг застосовуються такі обмеження:

• Ліміт ваги 3 т (може бути підвищений, якщо лід досить товстий)
• Максимальна швидкість 50 км/г
• Мінімальна відстань 50 м між автомобілями, що рухаються в одному напрямку
• Обгін заборонений.
• Зупинка заборонена.

Незважаючи на те, що не дозволяється зупинятися на цих льодових дорогах, існує звичка з'їхати з дороги, запаркувати машину і піти на риболовлю. Окрім того, деякі з котеджів також доступні взимку льодом без будь-яких фактичних льодових доріг.

У північній частині Швеції є багато льодових доріг. Більшістю з них керує адміністрацією Шведської дороги, але існують і приватні льодові дороги. Льодові дороги зазвичай створюються, коли товщина льоду перевищує 20 см. Обмеження для дорожнього руху на льодах звичайно включають:

• Максимальна швидкість 30 км/г.
• Заборонено зупинятися або стояти на льоду.
• Мінімальна відстань 50 м між транспортними засобами.
• Обмеження щодо осі, коліс і вагової маси.

Найдовша льодова дорога в Швеції має довжину 15 км, знаходиться у архіпелазі Лулео, Ботнічна бухта, у північній частині Ботнічної затоки. Вона починається в порту Хіндерстесталларна і з'єднує острови Хіндерсен, Стор-Брендн і Ланген з материком. Дороги в Лулео зазвичай відкриті з січня по квітень і мають обмеження ваги на 2-4 т. На озері Стуршерн є декілька льодових доріг. Дороги зазвичай відкриті з січня по квітень і мають обмеження ваги на 2-4 т.

Південна льодова дорога в Швеції знаходиться на озері Єльмарен на острови Віньон. Через поганий лід ця дорога відкривається не кожен сезон.