Чупахівський цукровий завод

Цукровий завод в селі Чупахівка Чупахівської волості Лебединського повіту Харківської губернії Російської імперії був побудований в 1851 році. Спочатку це було дрібне примітивне підприємство, засноване на використанні ручної праці і виробляло 120—150 пудів цукру в рік[1].

У період 1870—1880 років завод був реконструйований, оснащений новим обладнанням і перетворений у велике підприємство, в кінці 1880-х років продуктивність становила понад 200 тис. пудів цукру за сезон, чисельність працівників перевищувала 400 осіб, а крім підприємства акціонерному товариству належало 3700 десятин для вирощування цукрових буряка[1].

Після розстрілу урядовими військами робочої демонстрації в Санкт-Петербурзі 9 січня 1905 року робітники заводу розпочали страйк, висунувши політичні та економічні вимоги. В результаті, заводська адміністрація скоротила тривалість робочого дня з 13 до 10 годин і трохи збільшила розмір зарплати[1].

Після початку першої світової війни частина робітників була мобілізована в діючу армію, замість них на роботу були прийняті підлітки[1].

В кінці грудня 1917 року в Чупахівці була встановлена ​​Радянська влада. В початку січня 1918 року робітники заводу обрали колегію, якій було доручено управління заводом, встановили на підприємстві 8-годинний робочий день, організували загін охорони, а на землях економії створили радгосп. Але в Наприкінці березня 1918 року Чупахівка окупували австро-німецькі війська (які залишалися тут до листопада 1918 року). Частина робітників цукрового заводу вступила в РККА і пішла в партизанський загін братів Х. і А. Фролових. Надалі, до грудня 1919 року в село перебувало в зоні бойових дій громадянської війни[1].

У першій половині 1920 року завод повністю відремонтували, забезпечили паливом і підготували до сезону цукроваріння. У лютому 1921 року в результаті об'єднання заводу і забезпечує його сировиною радгоспу був створений Чупахівський цукровий комбінат[1].

10 травня 1921 року Чупахівка захопила банда махновців, яка розграбувала цукровий завод і його склади, але вже на наступний день була вибита з села[1].

Для підвищення кваліфікації кадрів в 1923 році при заводі була організована школа фабрично-заводського навчання[1].

До кінця 1924 року цукровий завод досяг довоєнного обсягу випуску продукції, а в 1927 році — перевищив виробництво цукру на 50 %. В ході індустріалізації СРСР при комбінаті була створена кінно-тракторна станція (в 1931 році перетворена в районну МТС)[1].

У 1932 році почалося будівництво вузькоколійки, яка з'єднала завод з селом Комиші, а в наступному році — з Охтиркою, це вирішило проблеми з підвозом сировини і вивозом готової продукції. Виробництво цукру збільшилася з 5,71 тис. тонн в 1932 році до 22 тис. тонн в 1938 році[1].

Перед початком війни в 1941 році завод переробляв 10,4 тис. центнерів цукрових буряків на добу[1].

Після початку Великої Вітчизняної війни в зв'язку з наближенням лінії фронту цукровий завод був евакуйований в селище Беково Пензенської області РРФСР[1].

З початку жовтня 1941 до 23 лютого 1943 року в село було окуповано німецькими військами. В умовах окупації в березні 1942 року в селі почала діяти радянська підпільна група (до складу якої входили робітники цукрового заводу Овчаров, Шумило, Бойко, Литвиненко і Волошенко), але її учасники були виявлені і розстріляні[1].

Відновлення цукрового заводу почалося в 1943 році, з державного бюджету СРСР на це було виділено 2 млн рублів, і першу продукцію завод дав уже в сезоні цукроваріння 1943/1944 рр. У лютому 1944 року працівники заводу пожертвували понад 200 тисяч рублів на будівництво танкової колони[1].

У 1944 році був відновлений бурякорадгосп, в 1946 році заводська автоколона отримала 25 автомашин, і вже в 1947 році завод перевиконав виробничий план[1].

У 1950 році завод переробляв 10 тис. центнерів цукрових буряків на добу[1].

У 1960 році почалася реконструкція заводу, в ході якої було встановлено нові насоси, преси, вакуум-фільтри та інше обладнання, виготовлене в РРФСР, Білоруською РСР, Узбекистані і Молдавії[1].

У 1967 році на підприємстві був відкритий музей трудової слави ЧУПАХІВСЬКИЙ цукрового комбінату.

В цілому, за радянських часів цукровий комбінат був найбільшим підприємством Чупахівки[1][2][3].

Після проголошення незалежності України комбінат перейшов у відання Державного комітету харчової промисловості України, а в подальшому розділений на цукровий завод і бурякорадгосп.

У липні 1995 року Кабінет міністрів України затвердив рішення про приватизацію цукрового заводу і бурякорадгоспу, після чого державне підприємство було реорганізовано в відкрите акціонерне товариство.

У червні 1999 року Кабінет міністрів України передав завод і забезпечував його сировиною бурякорадгосп в комунальну власність Сумської області[4].

Цукровий завод після закриття

У травні 2004 року дніпропетровська інвестиційна група «Інтерпайп» продала завод компанії ТОВ «Сумиагросахар»[5].

У 2008 році завод вже не функціонував[6].

• Цукрова промисловість України