Чупахівка

смт Чупахівка
	Хрестовоздвиженський храм
Країна	Україна
Область	Сумська область
Район/міськрада	Охтирський район
Рада	Чупахівська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка	Чупахівка
Основні дані
Засноване	1648
Статус	із 1956 року
Площа	км²
Населення	▼ 2363 (01.01.2017)[1]
Поштовий індекс	42722
Телефонний код	+380 5446
Географічні координати	50°22′25″ пн. ш. 34°35′02″ сх. д.
Водойма	р. Ташань. Загальна довжина — 51 км
Відстань
Найближча залізнична станція:	Охтирка
До станції:	29 км
	До райцентру:
- автошляхами:	29 км
Селищна влада
Адреса	42722, Сумська область, Охтирський р-н, смт Чупахівка, вул. Воздвиженська, 53
Голова селищної ради	Кужель Олександр Володимирович
Карта
	Чупахівка
	Чупахівка Чупахівка
	Чупахівка у Вікісховищі

Чупа́хівка — селище міського типу в Україні, в Охтирському районі Сумської області, на історичній Слобожанщині. Населення 2385 мешканців (2016). Цукровий завод та хлібокомбінат ліквідовані на початку XXI століття. Хлібокомбінат відроджено в 2020 році.

Назва

Чупахівка — в перекладі з тюркської «гниле болото».

Географічне розташування

Селище міського типу Чупахівка знаходиться на березі річки Ташань(бере початок біля села Петровське Лебединського району), вище за течією примикає село Довжик, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Оленинське. На річці велика загата. Біля села великі відстійники.

Через село проходить автомобільна дорога Т 1906. Поруч із заводом проходила вузькоколійна залізнична гілка Охтирка-Чупахівка-Зіньків. Насипи і конструкції, розпочатого перед 1-ю світовою війною будівництва залізничної гілки Харків — Київ.

Історія

Село засноване в кінці 30-х — на початку 40-х років XVII століття переселенцями з Правобережної України. З 50-х років XVII століття, коли були сформовані козацькі слобідські полки, Чупахівка входила в Охтирський полк.

За даними на 1864 рік у власницькому селі Лебединського повіту Харківської губернії, мешкало 853 особи (407 чоловічої статі та 446 — жіночої), налічувалось 104 дворових господарства, існували православна церква, селітряний та цукробуряковий заводи, відбувалось 3 ярмарки на рік[2].

Станом на 1914 рік село було центром окремої, Чупахівської волості, кількість мешканців села зросла до 2739 осіб[3].

З 1923 по 1932 рік — адміністративний центр Чупахівського району.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 45 жителів селища[4], більшість рятувалась завдяки цукрозаводу (обіди робітникам, буряки, цукор, жом, патока), ставкам.

З січня 1956 року присвоєно статус - селище міського типу.

Залізниця

У 1898 приймається рішення про будівництво залізниці Київ-Полтава. Розуміючи важливість залізничного сполучення для краю, Зіньківське повітове зібрання починає клопотати перед вищими інстанціями про будівництво залізниці Охтирка-Зіньків-Гадяч та Зіньків-Полтава.

Проте, рішення довго не приймалося і лише в 1912 році розпочалося будівництво залізниці, яка мала з'єднати дві тупикові станції - Охтирку і Гадяч та провести гілку залізничної колії до Зінькова. Будівництво успішно велося до 1918 року, коли вже було проведено більше 70 % запланованих робіт та витрачено близько 10 млн царських рублів. Але через громадянську війну воно було призупинено. За час простою полотно майбутньої залізниці зазнало пошкоджень в межах 7 %. У 1929 Рада праці та оборони СРСР прийняла рішення продовжити будівництво залізниці Охтирка-Гадяч та затвердила виділення для цього 4,8 млн рублів. Очолив будівництов інженер Зубицький.

Довжина залізниці мала складати 82 км та мати станції в населених пунктах: Олешня, Чупахівка, Голубівка, Веприк. Рух по збудованій колії планувалося запустити до 1931 року. Але задуму так і не судилося здійснитися. До 1934 року було збудовано та запущено в дію лише вузькоколійну залізницю до Чупахівського цукрового заводу. Затримку з будівництвом можна пояснити необхідністю будівництва мостів через річки Ворскла, Ташань та Псел.

До 1940 року було прокладено залізничне полотно з Чупахівки до міста Зіньків через село Комиші. Довжина залізниці від Охтирки до Зінькова склала близько 40 км.

З Зінькова везли цукровий буряк, з Охтирки — кокс, вапно, вугілля, паливо та інші вантажі. У сезон перевозилося до 1000 тонн буряка в день. Крім того, здійснювалися місцеві перевезення (по заводу перевозили жом з цехів до пункту звалювання). По залізниці колись існував і пасажирський рух. Спочатку автобусів не було, і щоб потрапити до Охтирки, люди користувалися потягами. В Чупахівці був облаштований вокзал. Регулярний пасажирський рух припинився до початку 1980-х років.

У 2001 залізниця не працювала через поганий стан дороги та зламані локомотиви. До червня 2003 було розібране майже все залізниче полотно, крім ділянки Чупахівка — Комиші. Близько 20 км шляху в околицях Зінькова розбирались в липні 2003.

Чупахівська селищна ОТГ

У 2017 році утворена Чупахівська селищна об'єднана територіальна громада.

Цікаві факти

В фондах Українського радіо є Пісня про Чупахівку — «Не буває мала батьківщина»(слова — Микола Рудаков, музика і виконання — Ігор Якубовський).

Перша друкована історична розвідка — книга Миколи Рудакова «Чупахівка чотирьохсотлітня» (2003).

Населення

Чисельність населення

1959	1979	1989	2001	2016
5578	3615	3215	2713	2385

Розподіл населення за рідною мовою (2001)

українська мова	російська
95,64 %	3,77 %

Персоналії

Бережний Юрій Олександрович — сержант, командир відділення інженерно-саперного взводу. Загинув у боях під Іловайськом.
Берест Олексій Прокопович — Герой України, прапороносець Перемоги. Нар. 9 березня 1921 р. Закінчив курси механізаторів при Чупахівській МТС (1937). Трагічно загинув у Ростові 3 листопада 1970 року, рятуючи дитину.
Вербицький Олексій Миколайович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017.
Бразоль-Леонтьєва (з роду Добросельських) Юлія Миколаївна — поміщиця, художниця світового рівня. (1856—1919). Разом з чоловіком Леотьєвим Ю. М. — начальником кінної дільниці Чупахівської волості — меценати, доброчинці. Сліди родини загубилися в 1919 році.
Довгий Степан Іванович — Герой Радянського Союзу. Нар. 7 січня 1923 р. Закінчив 9 класів Чупахівської школи (1938). Загинув 19 вересня 1943 р. і похований в с. Дроздівка Куликівського району Чернігівської області.
Дурач Теодор (9 лютого 1883, Чупахівка, Охтирський район, Сумська область — 12 травня 1943, Варшава, Польща) — правник, адвокат, член Української Центральної Ради, польський комуністичний діяч.
Духов Микола Леонідович — Тричі Герой Соціалістичної Праці, Лауреат Ленінської та 5 Державних премій СРСР. Нар. 13 жовтня (с.с.) 1904 р. в с. Веприк. В 1925–26 роках працював на Чупахівському цукрозаводі, де отримав комсомольську путівку для навчання на робітфаку у Харкові, що було вирішальним в його долі. Жив в Москві і працював в оборонній промисловості, брав участь у розробці надсекретної зброї. Помер 1 травня 1964 року. Похований на Новодівочому кладовищі.
Кузьменко Володимир Миколайович (1956-2018) — народний артист України (2006), соліст Національної опери України. Випускник школи 1973 року.
Згурський Іван Кирилович ((1896-1967) — вчений-селекціонер, лауреат Державної премії СРСР, заслужений зоотехнік УРСР
Марченко Петро Григорович — державний діяч, безпідставно репресований. Нар. 29 червня 1907 р. Після закінчення Чупахівської школи навчався в Харкові. Був другим секретарем Київського міськкому партії. Заарештований 18 липня 1937 р. Помер 31 липня 1943 р. в таборі «Севвостоклага» НКВС СРСР. Могила відсутня. Сліди дружини і сина загубилися. Реабілітований посмертно 7 березня 1956 р.
Пихтін Микола Миколайович (10 листопада 1940) — заслужений працівник культури УРСР (1985).
Рудаков Микола Іванович — український журналіст та діяч культури, краєзнавець, член Національної спілки журналістів України, Почесний працівник туризму України.
Самохіна Ганна Назарівна — Герой Соціалістичної Праці, ланкова радгоспу Чупахівського цукрокомбінату
Шпак Марат Терентійович (13 квітня 1926 — 2 квітня 1993) — український фізик, член-кореспондент АН УРСР (з 1969), академік НАН України (1990), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1974). Працював директором Інституту фізики Академії Наук України. Похований на Байковому кладовищі Києва.

Примітки

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 2628)
рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
Чупахівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.

Джерела

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Історія міст і сіл Української РСР : в 26 т. / голов. редкол.: Тронько П. Т. (голова) [та ін.] ; Ін-т історії АН УРСР. — Київ: Голов. ред. Укр. рад. енциклопедії АН УРСР, 1967—1974.'Сумська область' / АН УРСР; редкол. тому: І. Я. Макухін (голова) [та ін.]. — 1973. — 693, [1] с., [22] с. фот. : іл. С.441
Банк даних Державної служби статистики України(укр.)
Cities & towns of Ukraine(англ.)(укр.)
Історія міст та сіл України. Том Сумська область. стор. 142—149 (рос.)
Облікова картка^{[недоступне посилання з травня 2019]}
Рудаков М. І. Чупахівка чотирьохсотлітня. — К. : Міжнародний доброчинний фонд «Українська хата», 2003. — 80 с.: іл. — ISBN 966-7025-02-0
Сергійчук В. І.. / Микола Духов.//Життя славетних. — К.: Молодь,1975.158 с.,ілл.,с.19-24.
https://web.archive.org/web/20070927030134/http://www.sumyrk.org.ua/?do=news&id=174&rid=172

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))

[2] рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 2628)

[3] рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.

[Голодомор_УІНП-4] Чупахівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.