Шайтанов Олег Миколайович

Оле́г Микола́йович Шайта́нов (нар. 28 червня 1977, Київ, Українська РСР, СРСР) — колишній український футзаліст. Головний тренер «Епіцентру К3» і жіночої збірної України з футзалу. У минулому — захисник низки українських клубів, гравець національної збірної України. Дворазовий віце-чемпіон Європи, майстер спорту України міжнародного класу.

Олег Шайтанов
Особисті дані
Повне ім'я Олег Миколайович Шайтанов
Народження 28 червня 1977(1977-06-28) (44 роки)
  Київ, УРСР,  СРСР
Зріст 179 см
Вага 70 кг
Прізвисько Шайтан
Громадянство  Україна
Позиція Захисник
Юнацькі клуби
1983—1990
1990—?
ДЮСШ-15 (Київ)
СДЮШОР «Динамо» (Київ)
Професіональні клуби (футзал)
РокиКлубІгри (голи)
1996—1997 «УС Корпія»22(4)
1997—1999 «Інтеркас»26(4)
1998  «Інтеркас-97»5(0)
1998—1999  «УС Корпія»2(6)
1999—2001 «Уніспорт-Будстар»62(44)
2001—2002 «Запоріжкокс»28(19)
2002—2007 «Інтеркас»?(30)
2007—2009 «Планета-Міст»?(14)
2009  «Планета-Міст-2»2(1)
2009 «Іберія Стар»0(0)
2010—2016 «Епіцентр К3»?(?)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
2002—2004 Україна (студ.)?(7)
2000—2005 Україна?(?)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
2010—2019 «Епіцентр К3»
2018— Україна (жінки)
Звання, нагороди
Звання
Майстер спорту України міжнародного класу

** Тільки на посаді головного тренера.

Біографія

Єдина дитина у сім'ї. Мати спортсмена, Катерина, — вахтер у гуртожитку; батько, Микола, працював на заводі «Радар». У шестирічному віці пішов у ДЮСШ-15. Перший тренер - Ануш Петрович Фаградян. У 1990 році перейшов до юнацької команди київського «Динамо» Віктора Кондратова і з нею поїхав на турнір в Італію, де посів друге місце. У футболі виступав на позиції нападника[1].

1994 року після закінчення СДЮШОР «Динамо» (Київ) вступив на кафедру футболу київського Український державний університет фізичного виховання і спорту, де вперше познайомився з футзалом. Перед тим два роки виступав в Обухові на рівні чемпіонату області з футболу.

Відіграв сезон за «Корпію», яка була пов'язана з університетом. Після завершення сезону команда виїхала на товариський турнір до Чехії, де Шайтанову вдалося себе добре проявити. Після цього турніру він отримав запрошення від Станіслава Гончаренка в «Інтеркас», куди й перейшов.

Молодому гравцю не вдалося проявити себе належним чином і на початку сезону 1998/99 він був відданий в оренду «Корпії». Невдовзі після повернення з оренди перед сезоном 1999/00 Шайтанов залишив «Інтеркас» і перейшов в «Уніспорт-Будстар», в якому провів два успішних сезони під час яких виграв чемпіонство і отримав виклик у національну збірну.

Після розформування «Уніспорт-Будстару» мав кілька пропозицій від різних клубів і вирішив приєднатися до «Запоріжкоксу», оскільки головним тренером запорізької команди став добре йому відомий колишній наставник столичного клубу Олексндр Гуржеєв. По закінченню сезону 2001/02 «Запоріжкокс» припинив своє існування і захисник отримав пропозиції від двох грандів українського футзалу - «Інтеркасу» і «Шахтаря». У підсумку, Шайтанов обрав київський клуб, у якому провів наступні п'ять сезонів.

Після розформування «Інтеркасу» захисник перейшов у інший київський клуб «Планету-Міст», де провів два сезони, але цей клуб теж припинив існування.

Наступним клубом Шайтанова стала грузинська «Іберія Стар». Чемпіонат Грузії тоді ще не почався і Шайтанов виступав тільки у товариських турнірах та Кубку УЄФА[2][3]. Після того як став відомий жереб Елітного раунду Кубку УЄФА, який був не дуже сприятливим для грузинської команди, керівництво відпустило деяких легіонерів, серед яких був і українець.

Після повернення додому Шайтанов став граючим тренером столичного клубу «Епіцентр К3». Перед завершенням сезону 2015/16 він завершив кар'єру гравця і сконцентрувався на тренерській роботі.

29 березня 2013 року зіграв у матчі між збірними ветеранів України і Росії[4].

25 травня 2018 року був призначений головним тренером жіночих збірних України з футзалу[5].

17 грудня 2020 року на Виконкомі Асоціації футзалу України було прийнято рішення продовжити контракт Олега Шайтанова на посаді головного тренера жіночої збірної України до 31 грудня 2022 року[6].

Нагороди і досягнення

Командні

«Інтеркас»

Чемпіон України: 2002/03
Срібний призер чемпіонату України (3): 1997/98, 2004/05, 2006/07
Бронзовий призер чемпіонату України: 2005/06

«УС Корпія»
«Уніспорт-Будстар»

Чемпіон України: 2000/01

«Іберія Стар»
  • Переможець турніру «Кубок визволення»: 2009[7]
«Епіцентр К3»

Переможець Другої ліги: 2012/13[8]

Збірна України

Срібний призер чемпіонату Європи (2): 2001, 2003

Студентська збірна України

Чемпіон світу серед студентів: 2004
Бронзовий призер чемпіонату світу серед студентів: 2002

Особисті

Примітки

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.