Шалатовський Вадим Володимирович

Проживав у місті Хмельницький, займався спортом. Строкову службу проходив у повітряно-десантних військах.

Активний учасник Революції Гідності; під час другої хвилі мобілізації облишив свій бізнес та пішов на фронт.

Старший солдат, боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар».

5 вересня 2014-го зник безвісти під час бою з російськими диверсантами, які напали на бійців 2-ї роти батальйону із засідки поблизу села Весела Гора. Бійці на двох машинах під'їхали до блокпоста — на ньому майорів український прапор. Командир групи вийшов з машини, терористи відкрили вогонь. Прострелено бензобак, одна з автівок вибухнула.

Був похований 1 жовтня в Старобільську як невідомий Герой. Імена загиблих айдарівців назвав їх бойовий товариш.

Упізнаний за експертизою ДНК у березні 2015 року, старобільські волонтери зібрали кошти на цинкову труну, щоб доставити Вадима до Хмельницького. 25 березня 2015 року з Вадимом попрощались у Києві на Майдані Незалежності, 26 березня — в Хмельницькому.

Перепохований у Хмельницькому на Алеї Слави кладовища, мікрорайон Ракове.

Без Вадима лишились дружина, син та донька.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• 25 грудня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
• нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
• Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» жителів міста Хмельницького (посмертно)
• медаллю «За хоробрість в бою» від ГО «Луганська обласна спілка ветеранів АТО» (посмертно)[2]
• рішенням Хмельницької міської ради присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» (посмертно)

• Шалатовський Вадим Володимирович
• Небесна Гвардія^{[недоступне посилання з серпня 2019]}