Бої за Щастя

Сепаратистський блокпост «Проти Правого сектора» на виїзді з міста

Трофей батальйону «Айдар», захоплений у сепаратистів пiд час боїв за Щастя

14-го червня силами 24-го батальйону територіальної оборони ЗСУ «Айдар» та 8 окремого полку спеціального призначення була проведена наступальна операція по звільненню м. Щастя від бойовиків так званої ЛНР. За словами бійців «Айдару», в ході операції було знищено 58 бойовиків і ще 100 поранено. Взята під контроль територія Луганської ТЕС та два стратегічно важливих моста через р. Сіверський Донець[1]. Завдяки звільненню Щастя був створений плацдарм для майбутнього наступу до околиць Луганська.

12-19 червня 2014-го танкова рота 24-ї бригади під орудою майора Юрія Мадяра звільняла від терористів населені пункти Щастя та Металіст. При звільненні Красної Талівки, Козачого, Верхньої Вільхової, Нижньої Вільхової, Макарового група майора Юрія Мадяра — 3 танки, 3 БМП — ліквідувала 2 БМП, 1 БРМ, захоплено 4 автомобілі «Урал» й 1 «КамАЗ» терористів. При обороні блокпоста біля Макарового ліквідовано 3 ДРГ терористів.

15 червня 2014 року українські війська після нетривалих боїв звільнили від проросійських збройних формувань Веселу Гору, село навпроти Щастя, на іншому березі Сіверського Донця.[2]

30 червня 2014-го ближче до вечора під час обстрілу колони терористами зазнав вогнепальних осколкових поранень м'яких тканин голови та шиї солдат батальйону «Айдар» Валентин Чурута. Вояки тримали оборону на правому фланзі, аби при наступі терористів попередити батальйон; їх помітили та обстріляли з мінометів, чотирьох поранило. Доставлений до лікарні міста Щастя, помер від поранень — зазнав їх під час обстрілу, потім поцілив снайпер, коли бійці вже майже доправили його до безпечного місця. Айдарівці помстилися за смерть побратима — атакували позиції терористів та знищили 12-15 одиниць живої сили, російські БРДМ, 2 БТРи, зенітну установку «Шилка».

10 липня під час збору групи розвідки, до котрої входив Євген Войцехівський, близько 5-ї години ранку до комендатури у місті Щастя прибули два авто під українським прапором. За словами прибулих, в багажнику одного з автомобілів знаходився полонений терорист. Його пропустили до середини, інше авто залишилось біля воріт. Прибулі хотіли потрапити у комендатуру нібито для допиту, але «Чех» заборонив, після чого виникла словесна суперечка. Євгеній було зібрався одягнути «розгрузку» та передав свій автомат товаришу, коли прибулі вистрелили в нього з автоматичної зброї.

11 липня о 12-й годині поблизу Олександрівська під Луганськом колона українських бійців потрапила в засідку. Терористи захопили військову техніку, солдат Юрій Оліферчук особисто керував розвідувальним відділенням при її відбитті за відсутності командира. У тому ж бою загинув Ващенко В.

30 липня 2014 року військова машина підірвалася на фугасній міні, виставленій терористами поблизу Шишкового, здетонували боєзапаси, які в автомобілі перевозили. Майор Сергій Деркач та водій Володимир Моісеєнко загинули миттєво.

21 серпня після обстрілу терористами з боку Луганська пошкоджена лінія електропередачі, Щастя лишилося без електроенергії[3]. 25 серпня з'явилася інформація, що бойовики почали оточували селище Щастя з боку Металіста і Петрівки[4]. 31 серпня відбувся черговий обстріл міста артилерією терористів, загинули старший солдат 26-ї бригади Василь Малянівський та старший солдат 27-го полку Вадим Стеценко. 1 вересня від артобстрілу загинули місцеві мешканці[5].

1 вересня зазнав важких поранень під час обстрілу терористами з БМ-21 «Град» позицій 26-ї артилерійської бригади біля села Весела Гора солдат Олексій Богуш; ще двоє вояків зазнали тяжких поранень, один згорів живцем. Олексій, будучи пораненим, продовжував рятувати побратимів, 14 вересня Олексій Богуш помер в Київському шпиталі.

2 вересня прес-центр АТО повідомив, що українські сили не відступили та залишилися обороняти місто — батальйон «Айдар» замінував ТЕС і готовий її підірвати у разі масового прориву бойовиків[6].

3 вересня проросійські терористи обстріляли дачні селища «Автомобіліст» і «Березка», розташовані на північній окраїні міста. Дві особи загинуло, кілька будівель зазнали ушкоджень.[7] 5 вересня терористи ведуть вогонь по місту з РСЗВ «Град». Місцеві жителі повідомили, що обстріл почався іще вночі, вдень вогонь вівся з центру Луганська — у тому числі із приватного сектору біля колишнього кінотеатру «Буревісник». 9 вересня місія ОБСЄ зафіксувала порушення бойовиками перемир'я поблизу міста[8].

Близько 14 години 4 вересня 2014 року разом з частиною військовослужбовців механізованого батальйону 1-ї ОТБр та взводом 3-го батальйону територіальної оборони «Воля» майор Дмитро Степанченко прибув на блокпост «Весела гора». Від командира частини отримав завдання зайняти блокпост біля населеного пункту Шишкове. Близько 16-ї години колона вирушила на позицію, ще до вечора її зайняла.[9]

Приблизно об 11:00 5 вересня 2014 року зі спостережного поста надійшла доповідь про наближення колони бронетехніки та автомобілів з тильної сторони блокпоста до села Шишкове. Колона зайшла в село, містила в своєму складі 3 танки, 2 БМП-1, вантажний тентований автомобіль з особовим складом, ЗіЛ-131 з ЗУ-27 на кузові, позашляховик марки Jeep. Майор Степанченко віддав наказ зайняти оборону та побіг по позиціях, де серед особового складу почалася дезорганізація. Позашляховик Jeep під'їхав упритул до спостережного поста, з нього було відкрито вогонь по позиціях. Особовий склад блокпосту відкрив вогонь у відповідь.[9]

Після від'їзду автомобіля колона бронетехніки розгорнулася в бойовий порядок і почала обходити військових з різних сторін, при цьому відкривши щільний вогонь. Вояки на блокпосту намагалися зі станкового гранатомету СПГ-9 уразити найближчий танк противника, після того змінили позицію та почали обстрілювати танк з ручного гранатомету РПГ-7В, до якого через деякий час закінчились гранати. Старший солдат Олійник Ю. М. з майором Степанченком підносили гранати від автомобіля ЗіЛ-131. Після чергового влучання снаряду з танка в блокпост Дмитро Степанченко зазнав смертельного осколкового поранення.[9]

5 вересня 2014 року близько 13:00 взвод молодшого лейтенанта Павла Калиновського, кількістю 25 військовослужбовців, а також кілька військовослужбовців 1-ї танкової бригади в районі с. Шишкове після 2-х годинного бою здійснив відхід у західному напрямку. Командир взводу Павло Калиновський разом з важко пораненим у стегно Андрієм Малашняком, ще трьома бійцями свого взводу та трьома військовослужбовцями 1-ї окремої танкової бригади близько 19-20 год. біля с. Крута Гора попав у засідку. Після вогневого контакту їх було взято у полон, зокрема самого Павла Калиновського, Петрака Олега Михайловича, Кузьмина Михайла Степановича та Литвина Мирослава Богдановича. Чотирьох українських військовослужбовців, що потрапили до полону, було страчено.

5 вересня 2014 року на позиції «Щогла», що під селом Шишкове і Веселою горою, ще вдень було 4 БМП і командир 1 ОТБр Грицьков.[10] Проте надвечір Грицьков вийшов з позицій разом з 3 одиницями БМП. На Щоглі залишалося 17 бійців 1-ї танкової бригади, близько 30 бійців 3-го БТрО, і троє з 22-го БТрО. З техніки залишилась лише одна БМП і дві вантажівки. Бійці чули танкові двигуни противника, що зайшов до міста Олександрівськ, що неподалік. А приблизно о 19:00 вечора виявили, що в тил до них у кількох сотнях метрів, на межі сільгоспугідь і найближчого терикону, зайшла й зупинилася табором група цивільних позашляховиків. Огляд виявив, що це був загін проросійських сил. Капітан Євген Лоскот сів у БМП, взяв на борт двох вояк. Лоскот вирішив атакувати противника, використавши ефект неочікуваності. Хлопці використали кулемет і автомати, чавили й таранили «Лексуси» і «БМВ». Коли російські бойовики прийшли до тями, старенька БМП вже залишала їх розташування. На башті БМП спалахнув вибух ПТКР, в бронемашину влучила граната РПГ. Вона ще трохи проїхала і зупинилася, почала горіти. Екіпаж розділився — один з воїнів зміг повернутися до своїх, другий потрапив у полон. Потім у БМП вибухнув боєкомплект.[10] Євген Лоскот встиг відійти з поля бою, зв'язатися з «айдарівцями» і домовитися про допомогу у переправленні на другий берег Сіверського Донця. Добровольці попросили ще скоригувати артилерійський вогонь, на що офіцер погодився. Артилерія щільним вогнем накрила вороже угруповання. Після цього Євген спробував переховатися на закинутій фермі неподалік, проте був виявлений членами проросійських формувань. Підірвав себе гранатою.[11]

Вдень 5 вересня 2014 року з 14:30 до 16:30 потрапили до засідки спершу бійці батальйону «Айдар» групи Грізлі і групи Термінатора, а потім десантники 5-ї роти 80-ї аеромобільної бригади. На колишній український блокпост під Веселою Горою, який військовослужбовці полишили раніше, без бою зайшли сили проросійських збройних формувань[12]. Вони залишили на блокпосту український прапор і влаштували засідку. Колону Айдару було знищено практично повністю — з 23 бійців вціліло лише троє. Колона українських військ з 2 танків і 5 БТР 80-ї бригади, що рухалася пізніше, втратила 24 бійця загиблими і зниклими безвісти і один бронетранспортер.

6 вересня 2014 року під час виконання бойового завдання по виходу з оточення терористів, група 1-ї танкової юригади в складі капітана Анатолія Буряка, молодшого сержанта Козлянського Володимира Володимировича, солдата Остропольського Олександра Валерійовича вийшла із села Шишкове в напрямку міста Щастя. Групу переслідували терористи. Діставшись до річки Сіверський Донець, командир групи капітан Анатолій Буряк наказав підлеглим переправлятись на інший бік, сам лишився прикривати їх відхід. Під час утримання терористів на безпечній для переправи особового складу відстані Анатолій зазнав смертельного поранення.

14 вересня 2014 року від підриву на вибуховому пристрої на «розтяжці» під час перевірки лісосмуги загинув капітан 92-ї бригади Іван Антошин. 17 вересня приблизно в 16:15 під Щастям поблизу блокпоста почалася сильна стрілянина, обстріл ведеться з боку Луганська, біля ТЕС прогриміло два вибухи[13].

18 вересня 2014 року з'явилася інформація, що до міста прибули українські військові з новою сучасною технікою — танками та різноманітними артилерійськими установками[14]. 20 вересня під час виконання бойового завдання у боях за місто Щастя загинули молодший сержант 92-ї бригади Володимир Волін та солдат Вадим Мирінець. 21 вересня на виїзді з міста вівся бій — диверсійна група терористів намагалася форсувати річку, обстріляно танк, котрий захищає підступи до мосту, українські військові відбили напад[15].

24 вересня 2014 року бойовики з автоматичних гранатометів обстрілюють позиції українських військових — підрозділ оперативного командування «Північ», що здійснює охорону мосту через Сіверський Донець. Серед особового складу та техніки військ оперативного командування «Північ» втрат немає[16].

26 вересня 2014 року місто тричі зазнало обстрілу бойовиків — з території селища Весела гора, снаряди влучили в актовий зал районної лікарні[17]. Загалом поранено від 13 до 16 людей, є загиблі, обстріляно й «гуманітарний коридор», по якому громадяни переходять з «ЛНР» на українську  територію — щоб переоформити пенсії, зняти гроші з банкоматів і придбати хоча б якісь продукти. Уночі проти 27 вересня 2014-го під час мінометного обстрілу блокпосту в місті Щастя під час «перемир'я» загинули старший солдат Стрельчук Павло Володимирович та солдат батальйону «Айдар» Боднар Василь Федорович.

30 вересня 2014 року з'явилася інформація, що з-під Луганська до річки Сіверський Донець під Щастям терористи пригнали 6 танків і 2 установки «Град»[18].

1 жовтня внаслідок обстрілу, що почався о 17:00, 6 військових отримали легкі поранення, військові займають позиції і не виключають, що буде спроба штурму[19], по уточнених даних — 7 вояків зазнало поранень.

2 жовтня терористи «Луганської народної республіки» продовжили артобстріл Щастя, починаючи з 9:30. Кілька 12-мм бронебійно-запальних куль влучили в будівлю місцевої школи, одна з них влетіла в кабінет, де йшов урок; учні і вчителі не постраждали. Усіх, хто був у школі, евакуювали до бомбосховища[20]. 3 жовтня оприлюднено інформацію, що терористи з боку окупованої території — село Весела Гора — обстрілювали Щастя зі спеціальної снайперської крупнокаліберної безшумної гвинтівки «Вихлоп» російського виробництва. У відділі зв'язків із громадськістю луганського главку міліції повідомили, що саме з цієї гвинтівки обстріляли школу № 56[21].

4 жовтня близько 13:00 бойовики здійснюють черговий обстріл Щастя; одна міна потрапила в Будинок культури, коли там відбувався обряд одруження, у результаті подальшого обстрілу міста є постраждалі, підозрюють, що «працює» корегувальник вогню бойовиків «ЛНР»[22]. Внаслідок обстрілів поранено 9 цивільних осіб та 1 військовик 92-ї бригади. 5 жовтня з 6:35 до 6:45 Щастя вчергове обстрілювалося сепаратистами з мінометів[23]. 5 жовтня було знищено танк бойовиків.

6 жовтня керівник Луганської області Геннадій Москаль повідомив, що найманці із Сербії, Чечні та Єгипту, які входять до складу терористичних підрозділів «Дон» і «Заря», обстріляли українських військових біля Щастя, знищили дві вантажівки: «Збройні підрозділи бойовиків „Дон“ і „Заря“ з Веселої Гори (територія, контрольована ЛНР), які укомплектовані наполовину з найманців із Сербії, Чечні та Єгипту, і які вийшли з-під контролю керівництва ЛНР, протягом учорашньої доби (5 жовтня) о 8.50, 9.00, 18.35 та 22.00 обстріляли з мінометів та крупнокаліберної зброї позиції Збройних сил України біля м. Щастя»[24]. Вночі з 6 на 7 жовтня «непідконтрольні» терористи здійснили обстріли блокпостів українських силовиків, які охороняють ТЕС. Черговий обстріл із артилерійської зброї терористи здійснюютьу ніч з 7 на 8 жовтня.

Під час обстрілу бойовиками 9 жовтня поранили 5 працівників станції та одного військового. 10 жовтня Геннадій Москаль повідомив, що обстріли ТЕС у Щасті здійснюють бойовики батальйону «Витязь», що складається з найманців, які пройшли підготовку у військових таборах Ростовської області. Це ствердження ґрунтується на факті здобуття українськими військовими документів одного з найманців — колишнього співробітника ФСБ Росії. У військовому квитку терориста написано — «звільнився з посади у зв'язку з важким воєнним становищем в Україні»[25]. Вночі з 10 на 11 жовтня «непідконтрольні» збройні формування з зенітних установок ЗУ-23-2 та стрілецької зброї двічі обстріляли позиції українських військовослужбовців.

12 жовтня о 8.50 бойовики з Веселої Гори обстріляли з мінометів спортивну базу футбольного клубу «Зоря» в місті[26]. 14 жовтня від серцевого нападу біля Щастя помер солдат 92-ї бригади Шаповалов Олександр Григорович.

19 жовтня загинув при виконанні бойового завдання поблизу міста Щастя молодший сержант Геннадій Запара (24-а бригада), якого певний час вважали зниклим безвісти.

24 жовтня 2014 року проросійські збройні формування здійснили обстріл блокпосту зі стрілецької зброї поблизу с. Геївка, було поранено українського військовослужбовця[27].

28 жовтня загинув, вирушивши автомашиною на бойове завдання поблизу міста Щастя, сержант батальйону «Айдар» Федір Липчак. 29 жовтня після 21-ї вечора бойовики «ЛНР» з Веселої Гори поновлюють обстріл Щастя. Протягом 2,5 годин терористами здійснено три мінометні обстріли — один у бік теплоелектростанції, ще один по автовокзалу, третій в напрямі лісництва, жертв та значних руйнувань немає[28]. Вогневі позиції терористів розгорнуті на території Веселої Гори — під прикриттям будинків мешканців селища.

30 жовтня проросійські збройні формування роблять спробу атакувати українські позиції, здійснивши напад зі сторони Геївки, атака відбита, втрат серед військовослужбовців немає[29].

1 листопада під постійним обстрілом бойовиками за підтримки російської бронетехніки та артилерії, українські вояки перебрали контроль над с. Геївка. Позиції біля села стережуть бійці батальйону «Айдар», прикордонники та частини 92-ї бригади.[30]

1 листопада із села Весела Гора шість разів обстріляли місто Щастя — прямою наводкою з мінометів, артилерії й танків[31]. Того ж дня під постійним обстрілом бойовиками за підтримки російської бронетехніки та артилерії, українські вояки перебрали контроль над Геївкою. Позиції біля села стережуть бійці батальйону «Айдар», прикордонники та частини 92-ї бригади[32].

Станом на ранок 6 листопада встановлено, що в район Щастя прибула змішана батальйонна тактична група російської армії — до 50 одиниць бронетехніки, включаючи посилену танкову роту. 5 листопада російсько-терористичні війська завдали удари по під'їзних шляхах до ТЕС в Щасті — при подальших інтенсивних обстрілах шляхів підвезення доставка палива для ТЕС може стати неможливою[33], важкого поранення зазнав солдат батальйону «Айдар» Роман Луцюк.

12 листопада уночі загинув від смертельного осколкового поранення в голову, перебуваючи на посту за 200 метрів від ТЕС біля міста Щастя старший сержант 92-ї бригади Олександр Загудаєв.

19 листопада терористи знову пошкодили газопровід у Щасті, без газу залишаються близько 6 тисяч абонентів у місті та кількох селах Станично-Луганського району і населених пунктах на території, що контролюється бойовиками[34]. Під вечір 20 листопада терористи поновлюють обстріл Щастя, біля будівлі супермаркету поранено трьох людей[35].

21 листопада за кілометр від Щастя стався вибух протипіхотної міни, двоє українських бійців загинуло — солдати 92-ї бригади Анатолій Гриценко та Сергій Крівченко, один зазнав численних поранень[36].

27 листопада зенітна обслуга 92 ОМБр під керівництвом підполковника Юрія Савчина^{[відсутнє в джерелі]} збила російський безпілотник «Гранат-4» поблизу Щастя — пострілом із ЗУ-23-2[37].

2 грудня під час обстрілу терористами з РСЗВ «Град» позицій батальйону «Айдар» поблизу міста Щастя загинули солдати Олександр Захарчук та Ярослав Сташків.

4 грудня у Щасті через мінометний та артилерійський обстріл терористами осколками поранено двоє людей — 37-річний чоловік та 53-річна жінка[38]. 7 грудня загинув поблизу міста Щастя внаслідок мінометного обстрілу Луганської ТЕС російськими збройними формуваннями старший солдат 80-ї бригади Володимир Сачек.

18 грудня група диверсантів напала на бійців батальйону «Айдар», котрі охороняли лікарню у Щасті — повідомив волонтер Юрій Касьянов. Загинуло 3 вояків — з них Сергій Оврашко «Динаміт» та Олександр Гріголашвілі «Чужий», вбито 5 бойовиків. На територію лікарні терористи в'їхали на санітарному автомобілі — викрали у сусідньому районі, вбивши лікарів[39]. Загинули бійці «Динаміт» — 38-річний Оврашко Сергій Миколайович, командир розвідувальної роти, та 32-річний громадянин Грузії Гріголашвілі Олександр Михайлович з позивним «Чужий», за день до смерті написав заяву щодо отримання українського громадянства[40]. 18 грудня біля Щастя підірвався на «розтяжці» солдат 92-ї бригади Микола Демиденко.

9 січня 2015-го загинув сержант 26-ї артилерійської бригади Іван Вовк під час обстрілу опівночі терористами з «Градів» — з 0:00 до 1:00 на позиціях під Щастям, тоді ж загинув ще два військовики — Роман Гриценко та Олег Яндюк, близько 3:00 загинув вояк батальйону «Айдар» Олег Сидор-«Скіф».

12 січня 2015 року вночі бойовики «ЛНР» з боку Веселої Гори обстріляли Щастя із мінометів, важко поранено 38-річну жінку — чергову стрілочного посту, котра в тому часі пропускала на ТЕС залізничний ешелон із вугіллям[41]. Того ж дня в результаті вогневого контакту бойова охорона одного з українських підрозділів розгромила авангард зведеної тактичної групи Збройних сил Росії, що висувався на передові позиції [42]. Загалом 12 січня терористи обстріляли з мінометів Щастя п'ять разів, смертельно поранено місцевого мешканця, поранені двоє працівників міліції, що охороняли фільтраційний пункт[43]. 14 січня бойовики обстріляли з артилерії Щастя, загинула місцева мешканка, двоє людей поранено[44]. 15 січня група «Інформаційний спротив» повідомляє, що до складу угруповання російсько-терористичних військ, зосереджених в районі Щастя — Станиця Луганська, продовжує прибувати поповнення: за 3 дні зафіксовано перекидання 15 одиниць бронетехніки та до 1-го посиленого мотострілецького батальйону[45]. Уночі з 17 на 18 січня терористи здійснили 2 інтенсивні обстріли з «Градів» Щастя, загинув один військовослужбовець[46]. 23 січня Щастя терористи обстрілювали цілу добу, при обстрілі загинула жінка[47]. Після цілонічного обстрілу 24 січня на трьох вулицях у центральній частині міста зруйновані та пошкоджені житлові будинки, під уламками одного з них 58-річна жінка[48]. Через обстріли в Щасті пошкоджено центральний колектор, що подає тепло в житлові будинки, місто залишилося без тепла. При проведенні ремонтних робіт стався новий обстріл, осколками поранені двоє працівників теплокомуненерго. Через обстріли відновити теплопостачання не вдалося, уночі було близько 15 градусів морозу, центральна система опалення замерзла. Ремонтники розморожують систему по окремих будинках, намагаючись подати тепло. Люди масово виїжджають зі Щастя на безпечні території — в місті залишилося менше 5 тисяч населення — в мирний час проживало близько 12 тисяч[49].

З 25 на 26 січня 2015 року українські військовики поблизу Смілого та Веселої Гори ліквідували 1 танк і до 60 бойовиків російсько-терористичних угруповань — діяли підрозділи оперативного командування «Північ», до 300 терористів поранені[50].

29 січня під час мінометного обстрілу загинув старший солдат 92-ї бригади Михайло Михайлюк.

31 січня бойовики обстріляли з «Града» територію теплоелектростанції, розбита центральна прохідна, загинули двоє військовослужбовців батальйону «Айдар» Руслан Бобуров й Вадим Жеребило. Був поранений молодший сержант 80-ї бригади Олександр Ярмоліч, помер дорогою в лікарню.[51]

31 січня підрозділи оперативного командування «Північ» знищили поблизу Веселої Гори радіолокаційну станцію, танк, САУ, мінометну обслугу, БТР, САГ 2С9 «Нона» військ окупаційних корпусів.[52]

4-5 лютого декілька мобільних груп терористів — переважно «підрозділи ЛНР» — під прикриттям мінометного вогню намагалися форсувати Сіверський Донець поблизу Щастя. У всіх випадках українською артилерією групи противника були зупинені та відкинуті на вихідні рубежі[53].

О 2-й ночі 11 лютого бойовики обстріляли лікарню у Щасті, згорів автомобіль «швидкої», пошкоджено лікарняний корпус[54].

13 лютого після інтенсивного обстрілу бойовиками під уламками залишилися дев'ять людей, горить місто, працівники міліції витягують людей з-під завалів[55]. Від обстрілу кафе «Дорожне» загинуло четверо мирних мешканців, ще п'ятеро отримали поранення[56].

5 квітня 2015 близько 9:30 бойовики окупаційних корпусів з боку піщаного кар'єру (с. Весела Гора) обстріляли з протитанкового керованого комплексу взводний опорний пункт «Фасад». В результаті влучення ракети в мінний шлагбаум (міни прив'язані одна до одної, щоб перегородити дорогу) стався вибух з детонацією протитанкових мін ТМ-62. Четверо військовослужбовців, які перебували в автомобілі ВАЗ-2109 поряд із місцем вибуху, загинули. На місці події знайдено елементи ракети від ПТРК 9М133 «Корнет»[57][58]. Майор Олег Ковбаса, старший сержант Владислав Блінов і солдат Сергій Гуров загинули на місці, старший солдат Олексій Федорченко помер від поранень дорогою до лікарні.[57][58][59][60]

11 травня увечері терористи вкотре обстрілюють Щастя з автоматичних гранатометів та стрілецької зброї, поранено українського військовика[61].

16 травня відбувся бій диверсійно-розвідувальної групи зі складу 3 бригади спецпризначення РФ з українськими військовими, внаслідок якого було захоплено в полон 2-х бійців ГРУ РФ, і загинув військовослужбовець 92-ї бригади Вадим Пугачов.

21 травня в боях з терористами був підбитий як мінімум 1 український БТР, один боєць важко поранений[62].

1 червня від поранень помер солдат 92-ї бригади Андрій Рудницький. 3 червня щонайменше ДРГ терористів під прикриттям обстрілів намагалися інфільтруватися під Щастям через лінію фронту[63].

7 червня околиці Щастя біля мосту через Сіверський Донець знову обстрілювали терористи з мінометів, автоматичних гранатометів та стрілецької зброї; осколкових поранень від мінометної міни зазнав український військовий[64].

8 червня повідомляється, що поблизу Щастя знайдено братське поховання — в ньому перебували тіла чотирьох українських військовиків, пошукові роботи проводило ВГО «„Союз“ Народна Пам'ять», при бійцях були особисті речі: натільні хрестики, годинник, ланцюжки, документів не виявилося[65].

14 червня терористи обстрілюють українські позиції в Щасті з автоматичного гранатомета, поранений один військовик[66]. Вночі з 25 на 26 червня терористи з окупованої Веселої Гори неодноразово обстрілювали із гранатометів, мінометів та стрілецької зброї Щастя, осколкових поранень зазнав місцевий житель, священик, що знаходився неподалік, контужений[67].

16 червня 2015 року біля с. Лопаскиного група бійців Батальйону особливого призначення «Золоті ворота» потрапила у засідку та вступила в бій з диверсійно-розвідувальною групою проросійських терористів. Внаслідок бою троє бійців БПСМОП «Золоті ворота» отримали поранення та були направлені до лікарні в м. Новий Айдар.[68]

4 липня через обстріли терористів у Щасті поранено двоє мирних жителів[69]. 7 липня українські військові потрапили у засідку терористів біля Щастя: військовики контролювали ділянку вздовж річки Сіверський Донець з метою недопущення спроб незаконного переправлення вантажів. Близько полудня поблизу села Лопаскине Новоайдарського району — неподалік міста Щастя, військовий «КамАЗ» був обстріляний терористами із автоматів та гранатометів. У часі перестрілки Володимир Брожко загинув, троє військовиків зазнали поранень[70].  18 липня внаслідок обстрілу із автоматичних гранатометів троє бійців зазнали осколкових поранень[71]. 26 липня у Щасті був бій, четверо військовиків поранено, у терористів двоє вбитих й кілька поранених[72]. 28 липня під вогневим прикриттям 120-ти та 82-мм мінометів і танка, проросійські терористи атакували позиції українських сил поблизу Щастя, загін атакуючих нараховував близько 100 осіб. Бій тривав майже три години, зазнавши втрат, терористи відступили[73].

5 серпня через обстріл терористами Щастя на Луганщині двоє бійців 92-ї бригади (1950 та 1989 р.н.) зазнали поранень[74]. 7 серпня під час обстрілу проросійськими терористами з крупнокаліберних кулеметів, автоматичних гранатометів та стрілецької зброї поранено радіотелефоніста, снайпера та гранатометника 92-ї окремої механізованої бригади[75]. В ніч з 7 на 8 серпня проросійські терористи обстрілюють блокпост ЗСУ, поранені 2 бійців[76]. 27 серпня при мінометному обстрілі терористами опорного пункту в Щасті поранений командир міномета мінної батареї, 92-а окрема механізована бригада[77]. 30 серпня поранено вояка ЗСУ — вогнепальне кульове в голову, на блокпосту біля річки Сіверський Донець, снайперський обстріл[78].

3 вересня поблизу Щастя на фугасі підірвався військовик, псевдо «Тайфун» — Володимир Киян (* Ковель), 80-та аеромобільна бригада[79]. Він розслідував обставини загибелі мобільної групи по боротьбі з контрабандою[80].