Шампанське

Через те, що назва «Шампанське» є захищеною законом зареєстрованою торговою маркою, інші виробники не мають права називати ігристі вина власного виготовлення «шампанським».

Попри це, назва «шампанське» в супереч міжнародним законам використовується на внутрішньому ринку України та деяких країнах СНД у зареєстрованих на території цих країн торговельних марках: «Українське шампанське», «Радянське шампанське». На експорт ці марки вин ідуть під назвою «Кримське», «Українське ігристе», «Артемівське ігристе» та ін.

Дозрівання ігристого вина

Історія «шампанського» в Україні починається у 19 столітті. Відомо, що у Судацькому виноробному училищі, відкритому в 1802, частина вин пускалася на повторне бродіння.

У 1812 при училищі засновано перше підприємство, що займалося ігристими винами. Пізніше — господарство Крига, яке отримало за свої вина премію на сімферопольській виставці 1846 року.

З 1840-х стає поширеним шампанське «Ай-Даніль» з двору князя Воронцова.

Кримська війна (1853—1856) фактично знищила всю виноробну промисловість Криму. Французькі та британські військові ретельно вирубували виноградники, знищували обладнання та документацію.

Виноробство «шампанського» у Криму відновлюється в 1878, коли Лев Голіцин купує маєток у Новому Світі.

З 1882 розпочинається виготовлення новосвітського шампанського.

У 1900 року на Всесвітній виставці у Парижі російське «шампанське»^{[джерело?]} «Парадізіо» 4-го тиражу 1899 року отримало кубок «Гран-прі» — найвищу нагороду^{[джерело?]}.

• • «фр. doux» («солодке») — найвищий рівень цукру
  • «фр. demi-sec» («напівсухе»),
  • «фр. sec» («сухе»);
  • «фр. extra sec» («екстра-сухе»);
  • «фр. brut» («найсухіше» або «брют»)
  • «фр. extra brut»/«brut nature»/«brut zero» («екстра-брют», «брют-кюве»; іноді надмірно сухе — цукор або лікер не додається зовсім).

• Дом Периньйон
• Моет і Шандон
• Вдова Кліко
• Піпер-Едсік
• Мерсьє
• Дельбек
• Теттенже
• Ґоссе
• Завод шампанських вин "Новий Світ"
• Шампанське Советское