Шапошніков Ростислав Сергійович

З 2006 по 2009 роки працював журналістом в інтернет та друкованих виданнях. У грудні 2008 року заснував сайт «Дорожній контроль», у січні 2011-го — друковану газету «Дорожній контроль». 2011 року закінчив університет «Україна» за спеціальністю «правознавство». В січні 2012 року була створена громадська організація «Дорожній контроль»[2].

24 березня 2012 року на Шапошнікова скоєно напад. Двоє невідомих у дворі його будинку на Троєщині заштовхали його у джип, натягли пакет на голову, вивезли за місто, побили та кинули на дорозі. У «Дорожньому контролі» напад пов'язали з його професійною діяльністю.[3]

Мітинг на підтримку Шапошнікова навпроти ГУ МВС Києва (вул. Академіка Богомольця, 10)

30 березня під стінами МВС відбувся мітинг проти побиття Шапошнікова та за належне розслідування справи за участю понад 200 активістів з різних областей України.[4][5]

11 грудня 2013 року Шапошніков через загрозу арешту та небезпеку життя виїхав до Польщі.[6] До України повертатись не планував.

2014 — після Революції гідності повернувся до України та балотувався від партії «5.10» кандидатом в депутати до Верховної ради[7][8]. Проте через те, що керівник партії Балашов почав підтримувати проросійського відеоблогера Шарія, Шапошніков заявив про розрив співпраці з політичним проектом[9].

30 серпня 2014 стало відомо, що під Іловайськом зникли Шапошніков, журналіст Єгор Воробйов і оператор Еспресо ТВ Тарас Чкан[10]. Журналісти знаходилися разом з другим взводом 39 батальйону та потрапили в оточення в районі села Многопілля між Іловайськом і Кутейниковим. Звʼязку з ними не було кілька днів[11].

2 вересня 2014 року[12] опівдні на сторінці Шапошнікова у Facebook з'явилося повідомлення (рос.):

Я в Киеве. Со мной все хорошо, не ранен. Был в плену у солдат армии РФ. ДНРовцев на поле боя и близко не было. Относились нормально, никто не бил, не оскорблял. Держали отдельно от пленных украинских военных. Обстрел колонны был 29 августа, нас взяли в плен 30, а 31 августа передали Красному кресту вместе с военнопленными. К сожалению Егора Воробьева не отпустили, военные РФ оставили его у себя. Руководство Украины обязано приложить максимальные усилия чтобы вытащить из плена своего журналиста. Но, я вижу - они ничего не делают так как боятся что Егор расскажет правду о том как начальство Минобороны умышлено пустило на убой патриотов Украины. То что произошло 29-го, это намеренные действия по уничтожению украинских военных и добровольцев из батальонов. Пока все. Доп. информация позже[13].

Згодом там же з'явився коментар Шапошнікова (рос.):

Когда меня взяли в плен, военные подумали что мы диверсанты-шпионы корректировщики наводчики. Переговоры с военными РФ в основном вел я. Путем силы убеждения удалось доказать что мы журналисты. Вообще это огромный жизненный опыт. Самое главное сейчас - вытащить Егора. Но, это должны делать официальные власти Украины так его удерживают не террористы бандиты, а военные РФ[14].

У вересні 2015 року емігрував до США, пояснивши це загрозою арешту в Україні.[15][16]. Перебуває в активній опозиції до Порошенка[17][18][19] та Володимира Зеленського[20].

• Косенко Віталій Анатолійович