Шарухен

Після вигнання гіксосів з Єгипту у другій половині XVI століття до н. е. вони втекли до Шарухена й укріпили його. Армія фараона Яхмоса I захопили та зруйнували місто після трирічної облоги.

Нині принаймні дві місцини можуть бути ідентифікованими як стародавній Шарухен:

• Багато істориків та археологів нині вважають, що Шарухен розташовувався у південній частині Бесора (31°16′55″ пн. ш. 34°28′57″ сх. д.)[1].
• Фліндерс Пітрі вважав, що на місці Шарухена розташований Тель ель-Айюл (31.467665° пн. ш. 34.404297° сх. д. / 31.467665; 34.404297) — тель на території сектора Гази.

• John Baines; Jaromír Málek (2000). Cultural atlas of Ancient Egypt. Checkmark Books. ISBN 978-0-8160-4036-0.
• Margaret Bunson (2002). Encyclopedia of ancient Egypt. Infobase Publishing. ISBN 978-0-8160-4563-1. Процитовано 14 жовтня 2015.
• Fischer, P.M. and Sadeq, M. Tell el-Ajjul 1999. A Joint Palestinian-Swedish Field Project: First Season Preliminary Report. Egypt and the Levant 10, 2000, 211–226.
• Fischer, P.M. and M. Sadeq. Tell el-Ajjul 2000. Second Season Preliminary Report. Egypt and the Levant 12: 109–153.
• Manfred Bietak (2000). The synchronisation of civilisations in the Eastern Mediterranean in the second millennium B.C.: proceedings of an international symposium at Schloss Haindorf, 15th-17th of November 1996 and at the Austrian Academy, Vienna, 11th-12th of May 1998. Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften. ISBN 978-3-7001-2936-3.
• David A. Warburton (2009). Times Up! Dating the Minoan Eruption of Santorini: Acts of the Minoan Eruption Chronology Workshop, Sandbjerg, November 2007. Danish Institute at Athens. ISBN 978-87-7934-024-4.
• Quirke, Stephen; Spencer, Jeffrey; The British Museum Book of ancient Egypt; Thames and Hudson, New York; 1992