Шаферан Ігор Давидович
Шаферан Ігор Давидович — радянський, російський поет, родом з України.
Шаферан Ігор Давидович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився |
13 лютого 1932 Одеса, Українська СРР, СРСР | |||
Помер |
14 березня 1994 (62 роки) Москва, Росія | |||
Поховання | ||||
Країна |
СРСР Росія | |||
Діяльність | письменник, поет, поет-пісняр | |||
Alma mater | Літературний інститут імені Горького | |||
Мова творів | російська | |||
Жанр | вірш і пісня | |||
| ||||
Шаферан Ігор Давидович у Вікісховищі |
Біографічні відомості
Народився 13 лютого 1932 р. в Одесі. Навчався в тому самому класі, що й Михайло Жванецький. Після школи працював механіком на китобойному судні. Потім навчався в Літературному інституті в Москві (курс Михайла Свєтлова). Помер 14 березня 1994 р.[1]
Автор тексту пісень до багатьох кінофільмів, зокрема:
- «Ар-хі-ме-ди!»,
- «Моя вулиця» (1971),
- «Подвиг Одеси» (1985, 2 с).
Також автор віршів до відомих пісень радянського періоду: «Если б не было войны», «Наши мамы», «Ненаглядная сторона», «Гляжу в озера синие», «Листья желтые», «Эх, сколько видано», «Ты говоришь мне о любви», «Белый танец», «Еще не вечер», «Ромашки спрятались», «Ходит песенка по кругу», «Песня о дублерах», «Парнишка», «Я у бабушки живу», «Ты замуж за него не выходи», «Снова мамин голос слышу», «Окна светятся», «Не волнуйся, мама», «Бродячие артисты», «Зачем вы, девушки, красивых любите?», «Мы желаем счастья вам» тощо.[1]
На честь поета 28 квітня 2017 року на фасаді будинку 87 по вулиці Мала Арнаутська в Одесі відкрито меморіальну дошку.[1]