Шахгельдян Армен Андранікович
Армен Андранікович Шахгельдян (вірм. Արմեն Անդրանիկի Շահգելդյան; 28 серпня 1973, Єреван, Вірменська РСР, СРСР) — радянський і вірменський футболіст, нападник.
Армен Шахгельдян | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Армен Андранікович Шахгельдян | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Народження | 28 серпня 1973 (48 років) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Єреван, СРСР | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 183 см | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 81 кг | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | СРСР→ Вірменія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | нападник | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Тренерська діяльність** | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби |
Клубна кар'єра
У 16-річному віці Армен опинився в «Арараті», кольори якого захищав протягом шести років. У складі «Арарату» двічі ставав чемпіоном, тричі володарем кубка Вірменії, а також визнавався кращим гравцем року в чемпіонаті 1993.
У 1996 році відбувся перехід Шахгельдяна до табору суперника тих часів, яким була «Кілікія», що називалася тоді «Пюніком». Тут Армен провів лише один сезон, за який став чемпіоном і фіналістом кубка Вірменії.
Наступні два сезони провів за кордоном, спробувавши свої сили в українському та ізраїльському чемпіонатах[1], але ні в першому, ні в другому себе проявити не зміг. Після цього відбулось перше повернення на батьківщину. У 1998 році виступав за «Єреван», у складі якого став бронзовим призером чемпіонату і фіналістом кубка.
По закінченні чемпіонату надійшла пропозиція від швейцарського клубу «Лозанна», з яким Армен уклаа контракт. За 3 сезони, проведених за клуб, Шахгельдян з'явився в 26-ти матчах і забив 6 голів. Аналогічна ситуація була в московському «Динамо», де за півтора сезону Шахгельдян з'явився на полі всього два рази.
У 2001 році відбулося друге повернення додому. Новою командою Армена стала «Міка». Через півтора сезону відбувся переїзд на Кіпр.
У 2004 році знову став виступати в складі «Міки», за яку провів повноцінний сезон, зігравши в 21 матчі і забивши 12 м'ячів (5 місце в сезоні). Наприкінці року відбувся останній виїзд форварда в закордонний клуб (ліванський «Аль Ахед»), за який провів початок чемпіонату і знову перейшов у «Міку». Останні два з половиною сезони своєї ігрової кар'єри провів у аштаракському клубі, у складі якого здобув два кубка Вірменії, один суперкубок Вірменії, визнавався кращим гравцем чемпіонату 2006 та кращим нападником у 2005 році.
Кар'єра в збірній
Армен дебютував у складі головної команди країни в 1992 році. Це був перший матч збірної з моменту здобуття незалежності Вірменії. Матч був товариським, проти збірної Молдови, і закінчився з нульовим рахунком. З цього моменту і до закінчення своєї ігрової кар'єри в 2007 році, Армен постійно отримував виклики в національну команду. За цей час він зіграв в 53 матчах і забив 6 голів.
Тренерська діяльність
Закінчив Вищу школу тренерів у Москві. З 2008 року очолював «Міку-2». В першості Першої ліги сезону 2010 року клуб був оштрафований на 50 000 драм з позначкою «За постійне втручання в роботу судді матчу з боку головного тренера „Мікі-2“ під час гри його підопічних з командою „Ширак-2“».[2]
2010 року у зв'язку з незадовільними результатами «Міку» покинув Армен Адамян. Місце головного тренера зайняв Армен Шахгельдян.[3] З приходом Шахгельдяна результати змінилися, команда частіше стала домагатися результату, але цього не вистачило для завоювання медалей. Новий сезон знову довірили Шахгельдяну. Команду періодично кидало в сторони. Зважаючи на це команді вдалося завоювати Кубок після довгого періоду. Однак результати чемпіонату переважили кубкові досягнення і Шахгельдяну довелося піти. З нагоди відсторонення головного тренера «Міки» від займаної посади, дана вакансія була запропонована Маркарову[4], а Армен знову очолив дубль.
Досягнення
- як гравця:
- Вірменія
- командні:
- Чемпіон Вірменії: 1993, 1995, 1996/97
- Срібний призер Чемпіонату Вірменії: 2004, 2005
- Бронзовий призер Чемпіонату Вірменії: 1994, 1998, 2006, 2007
- Володар Кубка Вірменії: 1993, 1994, 1995, 2005, 2006
- Фіналіст Кубка Вірменії: 1996/97, 1998
- Володар Суперкубка Вірменії: 1997, 2006
- Фіналіст Суперкубка Вірменії: 2004, 2007
- особисті:
- Футболіст року у Вірменії: 1993, 2006
- Найращий нападник Вірменії: 2004, 2005
- командні:
- Швейцарія
- Володар Кубка Швейцарії: 1997/98, 1998/99
- Вірменія
- як тренера:
- Володар Кубка Вірменії: 2011
Родина
Має сина — Андраніка, який також є футболістом.[5] Вихованець «Міки», виступав у головній команді на позиції нападника. Після відходу батька з посади головного тренера, перейшов в кінці сезону в «Улісс».
Примітки
- Статистика виступів за «Хапоель»
- Армен Шахгельдян мешал арбитру, а табло в «Мике» не работало... Armsport.am. Архів оригіналу за 06.04.2012. Процитовано 30.10.2010.
- Армен Шахгельдян возглавил «Мику». Armsport.am. Архів оригіналу за 20.03.2012. Процитовано 3.8.2010.
- Маркаров возглавил «Мику». Armsport.am. Архів оригіналу за 15.02.2012. Процитовано 14.06.2011.
- Сын Шахгельдяна прошел просмотр в «Црвене Звезде». Armsport.am. Архів оригіналу за 06.04.2012. Процитовано 30.10.2010.
Посилання
- Шахгельдян Армен Андранікович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Профіль armfootball.tripod.com (англ.)
- Профіль на footballdatabase.eu (англ.)
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua