Шевальов Євген Олександрович

Є. О. Шевальов народився 21 січня (3 лютого) 1878 року в Одесі[1]. Навчався у  Рішельєвській гімназії.

У 1906 році закінчив  медичний факультет Новоросійського університету та ординатуру при кафедрі нервових та душевних захворювань.

З 1910 року працював у С.-Петербурзі під керівництвом  академіка В. М. Бехтерєва. Там само у 1913 році захистив дисертацію.

З 1919 року наукова, педагогічна та лікарська діяльність були пов'язані з Одесою.

У 1923—1946 роках був завідувачем кафедри психіатрії Одеського медичного інституту.

Під його керівництвом було оснащено двоповерховий корпус Одеської психіатричної лікарні, створено палати на 50 хворих. Також були оснащені аудиторія, музей, лабораторія, бібліотека та навчальні кімнати для студентів.

Очолював психіатричну клініку Одеського медичного інституту, яка була відкрита у січні 1927 року.

З 1922 року очолював кафедру психології Одеського інституту народної освіти (ОІНО). Домігся викладання психології на всіх факультетах ОІНО. У 1923 році він заснував Наукові зборів співробітників кафедри психіатрії, психологічної лабораторії Одеського медичного інституту і лікарів Одеської психіатричної лікарні. На основі цих зборів у 1926 році було утворене Товариство нормальної і патологічної рефлексології, психології та педології імені академіка В. М. Бехтерєва, головою якого був Євген Олександрович.

У 1939 році здобув науковий ступінь доктора медичних наук. В 1940 році присвоєно вчене звання професора.

Під час нацистської навали 1941—1944 років очолював психіатричну лікарню в Одесі. Разом з колегами зберіг лікувальний заклад та його пацієнтів, переховував у лікарні підпільників, близько 20 здорових євреїв, за що згодом отримав звання «Праведник народів світу».

Помер в Одесі 18 травня 1946 року. Похований на Другому християнському кладовищі.

Займався питаннями нейрофізіології, вивчав психопатологічні структури психічних розладів, досліджував клінічні прояви і розробляв питання лікування та реабілітації хворих, які страждали на нервово-психічні розлади, епілепсію. Науково-практичні пошуки знайшли відображення у працях «Про паралогічне мислення», «Про мислення вголос при психічних захворюваннях», «Про опір психозу», «Про спізнілу реактивність» тощо.

Учнями вченого були професори Л. А. Мирельзон, Я. М. Калашник, А. М. Халецький, О. С. Познанський, доценти Я. М. Коган, Ю. О. Перельмутер.

Є автором понад 40 опублікованих праць.

В Україні встановлена професійно-відомча медаль імені Є. О. Шевальова

• Дружина: Яновська –Шевальова Євгенія Никодимівна (1883—1968) — лікар-психіатр.

• Син: Шевальов Володимир Євгенович (1910—1978) — офтальмолог, доктор  медичних наук, заслужений діяч науки УРСР, учень В. П Філатова.

• Син: Шевальов Андрій Євгенович (1919—1998) — доктор біологічних наук, вивчав проблеми біоніки, «Праведник народів світу»

• Дочка: Шевальова Тетяна Євгенівна (1913—2005) — архітектор, працювала в Одеському  інституті «Гіпроград».

• Дочка: Щевальова Тамара Євгенівна (1917—1993) — філолог, вивчала французьку літературу.

• Випускники Одеського (Новоросійського) університету: Енциклопедичний словник. — Вип. 1/ Відп. ред. В. А. Сминтина. — Одеса: Астропринт, 2005. — С. 227.
• Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського: Історичний поступ. Сучасність. Майбутнє. / О. Я. Чебикін, І. А. Болдирєв та ін. — Одеса, 2007. — С. 137.
• Матерівали особового походження родини Шевальових (кінець ХІХ — кінець ХХ ст..)/ А. С. Кухлєв. // Вісник Донецького національного університету. Серія Б.: Гуманітарні науки. — 2015. — № 1-2. — С. 478—483. http://jvestnik-b.donnu.edu.ua/article/download/2621/2655
• Рецепсія психоаналізу у праці Є. А. Шевальова «Про паралогічне мислення»/ О. Ю. Климчик.// Магістеріум. — 2017. — Вип. 68. — С. 47 — 52.