Шевирьов Іван Якович

Іван Якович Шевирьов народився у 1859 році у Харкові. Його батько Яків Іванович Шевирьов (1824-?) походив з Калуги, матір'ю майбутнього вченого була Варвара Іванівна Шевирьова (1827-?)[1]. Іван Шевирьов закінчив 3-ю Харківську гімназію (1878) та фізико-математичний факультет Харківського університету (1883).

Наступного року він переїхав до Санкт-Петербурга. Тут він працював вихователем у пансіоні при гімназії Гуревича (1884—1887), а потім прийняв запрошення М. О. Холодковського і став першим асистентом кафедри зоології Санкт-Петербурзького лісового інституту (1887—1896)[2]. Згодом він організував і очолив першу в Росії ентомологічну лабораторію Лісового департаменту Міністерства землеробства і державного майна (1898—1917)[3]. Тут він дослужився до чину дійсного статського радника[4]

В роки громадянської війни він обіймав посаду викладача Воронезького (1918—1919), а згодом Кубанського сільськогосподарського інституту (1919—1920).

Помер І. Я. Шевирьов 7 липня 1920 р. в Краснодарі і був похований на місцевому цвинтарі (За іншими даними, він помер в Абрау-Дюрсо Краснодарського краю[5]).

Донька вченого, Є. І. Старинкевич у заміжжі (1890, Санкт-Петербург — 1966, Київ) стала відомим українським літературознавцем, викладачем та літературним критиком[6]. Вона, зокрема, переклала з французької монографію Ж. А. Фабра, редактором перекладу став її батько[7].

Брат ентомолога, Петро Якович Шевирьов (1863—1887) був відомим народовольцем, якого стратили (разом з О. О. Ульяновим та іншими) за участь у змові з метою царевбивства.

Як ентомолог І. Я. Шевирьов дебютував статтею про перетинчастокрилих Полтавської і Харківської губерній (1883).

І. Шевирьов — один з перших лісових ентомологів Російської імперії. Він встановив особливості біології найпоширеніших видів шкідників лісу, започаткував вивчення комах степових штучних лісів. Зокрема, влітку 1890 року він вивчав шкідників дерев у зразковому степовому Бердянському лісництві[8]. І. Шевирьов запропонував точний метод визначення кількості стадій личинок паразитичних перетинчастокрилих. Йому також належить ідея методу інтоксикації рослин для знищення шкідників.

З-під пера Івана Яковича вийшло понад 60 наукових праць[9]. Серед них книги:

• Практическая энтомология. — СПб.: тип. Канцелярии с.-петерб. градоначальника, 1887
• Описание вредных насекомых степных лесничеств и способов борьбы с ними — СПб.: тип. И. Н. Скороходова, 1893. — 143 с.
• Загадка короедов (1905, 1907, 1910)і четверте видання — у 1969 році (за ред. П. Г. Трошаніна, М.: Лісова промисловість. — 96 с.)
• Внекорневая подкормка больных деревьев с целью их лечения и уничтожения паразитов (1903)
• Сельское хозяйство и лесоводство (1903)
• Паразиты і сверхпаразиты из мира насекомых (1912)

У творчому доробку вченого також численні статті:

• О некоторых вредных в садоводстве насекомых Харьковской губернии. — СПб., 1888—1889
• О некоторых вредных в садоводстве насекомых Харьковской губернии — Харьков, 1890
• О вредных насекомых степных лесничеств в 1889 г.(отчёт Лесному департаменту). — СПб.: тип. В. Демакова, 1891. — 139 с. — https://viewer.rusneb.ru/ru/rsl01003661278?page=5.
• Вредные лесные насекомые Южной России. Наблюдения 1891 г. / Ив. Шевырев. — СПб.: тип. В. Демакова, 1892—1893. — 3 т. — (Второй отчет Лесному департаменту).
• Шелкопряд-монашенка или шелкопряд-монах и способы борьбы с ним. — СПб.: Лесн. деп., 1894. — 72 с.
• Можно ли делать борьбу с монашенкой обязательной для всех лесовладельцев Средней России? — СПб.: тип. В. Демакова, 1894. — 15 с. — https://viewer.rusneb.ru/ru/rsl01003636856?page=5
• О границах распространения майских жуков (Melolontha и Polyphylla) в Европейской России — СПб.: тип. Имп. Акад. наук, 1897. — 16 с
• Общий обзор жизни вредных насекомых и способ борьбы с ними. — [Санкт-Петербург]: тип. Спб. градоначальства, [1899]. — 42 с.;
• Друзья и враги плодового сада (1900)
• Внекорневое питание больных деревьев с целью их лечения и уничтожения паразитов // Сельское хозяйство и лесоводство", — 1903
• Значение насекомоядных птиц в лесу и степи (Исслед. по вопр. о питании птиц) / Д. В. Померанцев и И. Я. Шевырев. — СПб.: тип. М. А. Александрова, 1910. — [2], 99 с. — (Главное управление землеустройства и земледелия. Лесной департамент. Труды по лесному опытному делу в России; Вып. 24).
• Загадка короедов. — 3-е изд., испр. и доп. — СПб.: тип. т-ва «Обществ. польза», 1910. — 106 с. : ил.
• Паразиты и сверхпаразиты из мира насекомых. Вып. 1 / Ив. Шевырев. — СПб.: изд. авт. при пособии Лесного деп., 1912.
• Возрождение пчеловодства в казенных лесах — М,: изд. авт., 1917. — 22 с.

І. Я. Шевирьов редагував російські переклади класичної праці Ж. А. Фабра «Инстинкт и нравы насекомых» (1905), а також доробки М.-Р. Штандфуса і А. Лейриця[10] . Він є автором низки статей у «Енциклопедичному словнику» Брокгауза та Ефрона і «Повній енциклопедії російського сільського господарства».

Учень І. Я. Шевирьова — Василь Илліч Плотников, асистент лабораторії Лісового департаменту, засновник Туркестанської станції захисту рослин (Ташкент), на базі якої згодом виник НДІ захисту рослин[11].

Визнанням наукових заслуг І. Я. Шевирьова стало обрання його секретарем і почесним членом Російського ентомологічного товариства (1908). Серед його друзів були знані російські ентомологи М. О. Холодковський, М. М. Римський-Корсаков, А. П. Семенов-Тянь-Шаньський, Г. Г. Якобсон та О. В. Яцентковський.