Шевчук Петро Іванович
Петро Іванович Шевчук (14 липня 1947, Рижулинці — 8 березня 2005) — заступник Голови Верховного Суду України (у 1993—2003 роках), суддя вищого кваліфікаційного класу, заслужений юрист України, перший голова редколегії журналу «Вісник Верховного Суду України».
Петро Іванович Шевчук | |
---|---|
| |
Народився |
14 липня 1947 Рижулинці, Хмельницький район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР |
Помер | 8 березня 2005 (57 років) |
Поховання | Байкове кладовище |
Діяльність | суддя |
Alma mater | Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1973) |
Заклад | Верховний Суд України |
Нагороди | |
Біографія
Народився 14 липня 1947 року в селі Рижулинцях Хмельницького району Хмельницької області в багатодітній селянській родині. Закінчивши в 1965 році школу із золотою медаллю, Петро за комсомольською путівкою, поїхав у місто Братськ Іркутської області. Працював на будовах слюсарем-монтажником. На громадських засадах працював помічником прокурора.
У 1969 році поступив на юридичний факультет до Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.
Як юрист почав працювати у 1975 році, після служби в армії. Він був обраний народним суддею Подільського районного народного суду міста Києва. Із 1977 року був суддею Київського міського суду. У 1982 році призначений головою Дніпровського районного народного суду міста Києва. Протягом 1984—1987 років обіймав посаду заступника голови Київського міського суду. У 1990 році був призначений завідувачем відділу з питань звернень громадян Секретаріату Верховної Ради Української РСР, а в 1993 року — заступником Міністра юстиції України. У жовтні 1993 року його обрали заступником Голови Верховного Суду України і затвердили головою Судової колегії (пізніше — Судової палати) у цивільних справах Верховного Суду України.
П. І. Шевчук входив до складу Президії Верховного Суду України, брав участь у розробленні законодавчих актів, зокрема законопроектів про внесення змін і доповнень до Цивільного кодексу України, Кодексу про шлюб та сім'ю, керував робочою групою з підготовки проекту Цивільного процесуального кодексу, працював у складі Комісії з підготовки змін до Конституції України.
У 2003 році завершив кандидатську дисертацію на тему: «Проблеми реформування цивільного процесуального законодавства України», яку було обговорено на спільному засіданні кафедри правосуддя і кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка та рекомендовано до захисту в спеціалізованій вченій раді.
Помер 8 березня 2005 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Нагороди, відзнаки
За вагомий внесок у зміцнення законності й правопорядку, високий професіоналізм П. І. Шевчуку в 1997 році було присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України». Його також нагороджено орденами «За заслуги» III (2000)[1] і II (2002) ступенів, Почесною грамотою Верховної Ради України (2002) та медалями (1982).
Примітки
- Указ Президента України від 21 серпня 2000 року № 1001/2000 «Про відзначення державними нагородами України юристів»
Джерела
- Адміністративне судочинство України[недоступне посилання з серпня 2019]
Посилання
- Шевчук П. І. // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.