Шейко Василь Миколайович

Народився 9 травня 1942 року в м. Охтирка Сумської області.

У 1959 році закінчив з відзнакою музичну школу.

В 1963 році закінчив Бєлгородське музичне училище за спеціальністю «Народні інструменти».

В 1968 році закінчив Харківський державний інститут культури (спеціальність — диригент оркестру народних інструментів, викладач).

У 1971 році закінчив аспірантуру Інституту історії Академії наук СРСР та захистив кандидатську дисертацію на тему «Розвиток системи державного керівництва культурним будівництвом (З історії Наркомпросу РРФСР. 1926—1932 рр.)».

1971—1972 рр. старший викладач кафедри культосвітньої роботи Харківського державного інституту культури (ХДІК).

1972—1977 рр. — старший викладач кафедри всесвітньої історії ХДІК.

У 1972 році присуджено науковий ступінь кандидата історичних наук.

1977—1979 рр. доцент кафедри загальної історії ХДІК.

1978 р. присвоєно вчене звання доцента.

1979 р. Переведено на посаду старшого наукового співробітника ХДІК.

1984—1988 рр. декан факультету підвищення кваліфікації викладачів культосвітніх училищ України.

1986 р. створив та очолив першу в Україні кафедру історії і теорії культури.

1988—1989 рр. проректор з наукової роботи ХДІК.

1989 р. обрано на посаду ректора ХДІК.

1991 р. присвоєно вчене звання професора.

1992 р. обрано академіком Української академії наук національного прогресу.

1995 р. обрано дійсним членом Російської гуманітарної академії та дійсним членом Міжнародної академії інформатизації при ООН.

2000 р. обрано дійсним членом Міжнародної кадрової академії.

2002 р. захистив у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна докторську дисертацію на тему «Історико-культурологічні концепції цивілізованої еволюції в добу глобалізму (кінець ХІХ — початок ХХ ст.») за двома спеціальностями 07.00.02 — всесвітня історія та 17.00.01 — теорія та історія культури. Присуджено науковий ступінь доктора історичних наук. Обрано членом-кореспондентом Національної академії мистецтв України зі спеціальності «естетика та культурологія».

2004 р. обрано дійсним членом (академіком) Української академії наук.

2006 р. присвоєно звання «Посол миру».

2011 р. обрано президентом Української асоціації культурологів.

• Почесна відзнака Міністерства культури СРСР «За відмінну роботу» (1987 р.)
• Почесна відзнака Міністерства освіти України «Відмінник освіти України» (1992 р.)
• Почесна відзнака Міністерства культури і мистецтв України «За багаторічну плідну працю в галузі культури» (2002 р.)
• Срібна медаль Української академії наук національного прогресу «За видатні досягнення у прогресі суспільства» (2002 р.)
• Кавалер ордену «За заслуги» ІІІ ступеня (2002 р.)
• Срібний хрест «Козацька єдність» ІІ ступеня (2003 р.)
• Почесна грамота Верховної Ради України «За особливі заслуги перед Українським народом» (2004 р.)
• Кавалер ордену «За заслуги» ІІ ступеня (2004 р.)[1]
• Кавалер ордену «За заслуги» І ступеня (2007 р.)[2]
• Почесна відзнака Харківської облради «Слобожанська слава» (2009 р.)
• Срібна медаль Національної академії мистецтв України (2009 р.)

• Шейко Василь Миколайович: (до 70-річчя від дня народження): біобібліографічний покажчик^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Шейко В. М. Формування основ культурології в добу цивілізаційної глобалізації (друга половина XIX – початок XXI ст.) / В. М. Шейко, Ю. П. Богуцький. — Київ : Генеза, 2005. – 591 с.