Шемахинські ворота

Шемахинські ворота (азерб. Qoşa Qala qapıları) — подвійні проїзні ворота фортечних мурів Баку. З фортеці до воріт сходяться вулиці Беюк Гала і Кічик Гала, із зовнішньої сторони — Азіза Алієва і Істіглаліят.

Шемахинські ворота
азерб. Qoşa Qala qapıları
40.368785/49.836288
Країна Азербайджан
Місто Баку
Тип ворота
Засновник Минучихр III Великий
Дата заснування ХІІ ст.
Статус  Об'єкт Світової спадщини Юнеско
Шемахинські ворота
Шемахинські ворота (Азербайджан)
 Медіафайли у Вікісховищі

Історія
Пам'ятник Ціціанову в Баку. Стара фотографія

Фортечні мури Баку мають давнє походження. Випадково знайдена в 1954 році внаслідок обвалу в одній з напівбашт північної ділянки мурів [1] велика кам'яна плита з трирядковий написом XII століття на арабською мовою[2], виконана куфичним почерком[3], повідомляє про будівництво мурів міста ширваншахом Мінучихром III (1120—1160) в першій половині XII століття [1].

Назву воротам дано по місту Шемахи, до воріт проходив давній караванний шлях[4]

8 лютого 1806 року під мурами міста поблизу Шемахинських воріт було підступно вбито російського головнокомандувача князя Павла Ціціанова, що при'їхав для переговорів про мирну здачу Баку російським військам. У 1846 році місце вбивства князя Ціціанова, за 100 кроків від воріт, було відзначено пам'ятником-обеліском, втраченим в радянські часи.

На початку XIX століття по внутрішньому обводу мурів була прокладена вулиця (нині — Мала Фортечна, або Кічик Гала). У 1980-і роки другий ряд мурів втратив своє оборонне значення і був знесений[5] з метою благоустрою міста. У 1870 році року було отримано дозвіл знести зовнішній ярус фортечних мурів. У 1886 році це питання ще раз піднімалося на засіданні Думи і в результаті зовнішні мури були знесені, а побудовані Зульфігар-ханом ворота зі знесених зовнішніх фортечних мурів були розміщені поруч з Шемахинськими воротами першого ярусу мурів[6].

Нині ці ворота називаються в народі Парними фортечними воротами («Гоша гала гаписи»)[7].

Див. також

Література
  • Бретаницкий Л. С. Баку: архитектурно-художественные памятники. — М.: Искусство, 1970. — 245 с.

Примітки
  1. Ашурбейлі, 1992, с. 142.
  2. Путеводитель по экспозиции музея. — Баку: Изд-во АН Азерб. ССР, 1961. — 43 с.
  3. Бретаницкий Л. С. Зодчество Азербайджана XII—XV вв. и его место в архитектуре Переднего Востока. — М.: Наука, Глав. Ред. Вост. Лит-ры, 1966. — 556 с. — С. 376.
  4. Яку таємницю приховують у собі вулиці Ічеришехер?
  5. Саламзаде А. В., Авалов Э. В. и Салаев Р. Д. Проблемы сохранения и реконструкции исторических городов Азербайджана / Под ред. М. А. Усейнова. — Баку: Элм, 1979. — 138 с.
  6. Пам'ятники Національного значення. Офіційний сайт Управління державного історико-архітектурного заповідника Ічери-Шехер. Архів оригіналу за 1 січня 2012. Процитовано 6 травня 2019.
  7. Сулейманов М. Дни минувшие. — Баку: Азерб. гос. изд-во, 1990. — 340 с. — С. 8.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.