Шикао

Франсіско Жезуїно Аванзі (порт. Francisco Jesuíno Avanzi), більш відомий як Шикао чи Шикан (порт. Chicão, 30 січня 1949, Пірасікаба — 8 жовтня 2008, Сан-Паулу) — бразильський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Шикао
Особисті дані
Повне ім'я Франсіско Жезуїно Аванзі
Народження 30 січня 1949(1949-01-30)
  Пірасікаба, Бразилія
Смерть 8 жовтня 2008(2008-10-08) (59 років)
  Сан-Паулу, Бразилія
Зріст 177 см
Вага 71 кг
Громадянство  Бразилія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
?-1968 «XV ді Новембро»
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1968 «XV ді Новембро»  ? (?)
1968 «Уніан Барбаренсе»? (?)
1969–1970 «XV ді Новембро»  ? (?)
1971 «Сан-Бенту»  ? (?)
1972–1973 «Понте-Прета»  ? (?)
1973–1980 «Сан-Паулу» 113 (6)
1980–1981 «Атлетіко Мінейру» 30 (1)
1981–1983 «Сантус» 14 (1)
1982 «Лондрина»  ? (?)
1983 «Корінтіанс-ПП»? (?)
1983 «Ботафогу Сан-Паулу»  ? (?)
1984–1985 «Можі-Мірім»  ? (?)
1985 «Гояс»  ? (?)
1986 «Леменсе»? (?)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1976–1979 Бразилія 9 (0)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
? «XV ді Новембро»
? «Індепенденте»
2001 «Атлетіко Монтенегро»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуб «Сан-Паулу», а також національну збірну Бразилії.

Клубна кар'єра

Народився 30 січня 1949 року в місті Пірасікаба. Вихованець футбольної школи клубу «XV ді Новембро» і виграв з клубом кілька юнацьких турнірів. У 1968 році головний тренер першої команди «XV листопада» Сіліньйо запросив талановитого юнака до складу, але там він не зміг себе проявити і був відданий в оренду в клуб «Уніан Агрікола Барбаренсе» де став гравцем основного складу. Повернувшись в «XV ді Новембро», Шикао знову не зміг завоювати місце в основі і перейшов в клуб «Сан-Бенту», а потім в «Понте-Прету», де вже працював Сіліньйо, який знову вивів Шикао з основного складу команди.

28 серпня 1973 року Шикао перейшов до клубу «Сан-Паулу», а через рік дійшов у складі команди до фіналу Кубка Лібертадорес, в якому «Сан-Паулу» програв аргентинському «Індепендьєнте». Через рік півзахисник виграв свій перший титул — чемпіона штату Сан-Паулу. А у 1977 році допоміг «Сан-Паулу» виграти перший в її історії титул чемпіона Бразилії. У вирішальному матчі «Сан-Паулу» переміг «Атлетіко Мінейру», а сам Шикао був визнаний найкращим гравцем цього матчу, але був звинувачений в тому, що травмував гравця «Атлетіко» Анжело, наступивши йому на ногу. Загалом за клуб футболіст провів 312 ігор та забив 19 голів[1].

Наприкінці 1979 року Шикао пішов з «Сан-Паулу» і на початку наступного року перейшов до «Атлетіко Мінейру». Вболівальники «Атлетіко» спочатку надзвичайно агресивно ставилися до новачка, пам'ятаючи епізод, що стався в 1976 році[2], але гра хавбека і взаємодія з Анжело, змінили ставлення фанатів. З «Атлетіко» Шикао виграв свій останній титул — чемпіона штату Мінас-Жерайс.

У 1981 році Шикао разом з Пальїньєю був куплений «Сантосом», який заплатив за обох футболістів 26,5 млн крузейро[3]. Купівля двох ветеранів призвела до критики керівництва «Сантоса» з боку преси. Потім футболіст захищав кольори клубів «Лондрина» «Корінтіанс Пруденті», «Ботафогу Сан-Паулу», «Гояс», «Можі-Мірім» і «Леменсе». Завершив кар'єру у віці 37 років, після чергової травми меніска і операції, четвертої в кар'єрі Шикана[4].

Виступи за збірну

25 лютого 1976 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Бразилії в матчі Кубка Атлантики з Уругваєм, а потім провів поспіль чотири зустрічі в основі команди, отримавши травму 19 травня на 23-й хвилині гри з Аргентиною[5].

Через рік Шикао відправився у складі збірної на чемпіонат світу 1978 року в Аргентині, в якому провів три матчі, з них тільки один матч повністю. Це була гра був з принциповим суперником, Аргентиною, в ній Шикао діяв проти півзахисника аргентинців Освальдо Арділеса, не давши тому показати свої кращі якості і починати атаки команди, за що отримав в аргентинській пресі прізвисько «Матадор»[6]. У тому ж матчі Шикао отримав жовту картку за фол проти Маріо Кемпеса[7].

Наступного року у складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 1979 року у різних країнах, на якому команда здобула бронзові нагороди. Гра на цьому турнірі проти Парагваю у півфіналі 24 жовтня 1979 року стала останньою для Шикао за збірну[8]. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 4 роки, провів у її формі 9 матчів.

Кар'єра тренера

Завершивши кар'єру гравця, Шикао кілька разів намагався повернутися у футбол, тренуючи клуби «XV ді Новембро» і «Індепенденте» з Лімейри, але невдало. Потім він шість років тримав магазин спортивних товарів.

У 2001 році Шикан почав тренувати новостворений клуб «Атлетіко Монтенегро»[9], який під його керівництвом вийшов у серію В2 чемпіонату штату Сан-Паулу.

8 жовтня 2008 року на 60-му році життя помер від раку стравоходу. Президент «Сан-Паулу» Жувенал Жувенсіо оголосив жалобу в клубі і організував матч пам'яті футболіста між збірною Сан-Паулу і клубом «Наутіко Ресіфі», в якій гравці збірної Сан-Паулу вийшли з чорними пов'язками на руках[10]. 9 грудня був відкритий 3-й магазин клубу «Сан-Паулу», відкриття було присвячене пам'яті Шикао.

Титули і досягнення
«Сан-Паулу»: 1977
«Сан-Паулу»: 1975
«Атлетіко Мінейру»: 1980

Примітки
  1. São Paulo F.C. - Grandes Ídolos (порт.). Процитовано 28 gennaio 2009.
  2. "A revolta de Minas contra o São Paulo", Jornal da Tarde, 8/3/1978, pag. 20
  3. "Os vingadores", Fábio Sormani, Placar num. 592, 18/9/1981, Editora Abril, pag. 24
  4. "Festa do interior", Ari Borges e Betise Assumpção, Placar número 814, 27/12/1985, Editora Abril, pág. 43
  5. Ivan Soter, André Fontenelle, Mario Levi Schwartz, Dennis Woods e Valmir Storti, Todos os Jogos do Brasil, Editora Abril, 2006, pag. 303
  6. Enciclopédia do Futebol Brasileiro Lance, Areté Editorial, 2001, pag. 48
  7. Ivan Soter, André Fontenelle, Mario Levi Schwartz, Dennis Woods e Valmir Storti, Todos os Jogos do Brasil, Editora Abril, 2006, pag. 327
  8. "Festa do interior", Ari Borges e Betise Assumpção, Placar num. 814, 27/12/1985, Editora Abril, pag. 44
  9. José Jorge Farah Neto e Rodolfo Kussarev Jr., Almanaque do Futebol Paulista 2002, Editora Aboladabola, 2002, pag. 221
  10. "O adeus do xerifão", Revista Oficial São Paulo FC num. 15, novembre 2008, Panini Magazines, pag. 55

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.