Шило Костянтин Степанович

Костянти́н Степа́нович Ши́ло (1879 1933) — український політичний і культурний діяч, педагог. Член УСДРП.

Шило Костянтин Степанович
Народився 1879
Амурська область
Помер 1933
Київ, Українська СРР, СРСР
Діяльність педагог
У шлюбі з Лисенко-Шило Галина Миколаївна

Життєпис

Народився 1879 року в селі Орловське Амурської губернії. Українець, безпартійний, мав вищу освіту.

Чоловік дочки композитора Миколи Лисенка Галини.[1] Був старостою лисенківських хорів.

1904—1917 разом з дружиною Галиною жив у Єлисаветграді, де працював викладачем співів в місцевому комерційному училищі. Брав активну участь у житті української громади, зокрема разом з дружиною відвідував українські журфікси (літературно-музичні зустрічі), які влаштовував у себе вдома нотаріус В. О. Нікітін. Костянтин Степанович мав гарний голос, часто виконував українські народні пісні.

Згодом — співробітник Міністерства освіти УНР за часів Директорії.

У 1920-х викладав на Київських педагогічних курсах імені Грінченка, де тоді працювало багато знаних людей, зокрема письменник Леонід Пахаревський. Також викладав у Першій трудовій школі.

З часом — завідувач редакторського відділу київської філії Держвидаву, науковий співробітник ВУАН.

Заарештований 26 вересня 1929 за участь у СВУ і засуджений умовно на З роки ув'язнення. Після процесу СВУ працював лаборантом ветеринарного інституту й невдовзі помер. На момент арешту проживав у Києві за адресою: «вул. Стрілецька, 20, пом. 8».[2]

Валеріан Ревуцький у своїх спогадах[3] називає Костянтина Шила «Костем Костевичем»: «Кость Костевич Шило, приятель батька, педагог, науковий співробітник Всеукраїнської Академії Наук і один з директорів київської філії Держвидаву (пізніше один з підсудних на штучно організованому процесі Спілки Визволення України). Кость Шило часто заходив до батька і вони музикували. Шило мав добрий бас і, пам'ятаю, досконало співав оповідь Пімена з „Бориса Годунова“ Мусоргського, яку переклав для нього українською мовою батько.»

Примітки

  1. Лисенко-Шило Галина Миколаївна // журнал «Дніпро», № 5-6. — К. Радянська Україна, 1998. — С. 143
  2. Сергій Білокінь. Справа «Спілки визволення України» й перспективи її дальшого вивчення. — С. 430
  3. «По обрію життя: Спогади. Передмова Валерія Шевчука, післямова Ігоря Михайлина». — Київ: Час. Серія Українська модерна література — 1998. — С. 147

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.