Шимков Андрій Петрович

Народився 21 листопада 1839 року в с. Михнівка Кобеляцького повіту Полтавської губернії. У 1856 році закінчив Полтавську гімназію, в 1860 році — Харківський університет. У 1864 році за дисертацію «Про стисливість газів» удостоєний ступеня магістра фізики. У 1865 році обраний доцентом. У 1868 році за дисертацію «Дослід фізичного пояснення співвідношення між електрикою і теплотою» удостоєний ступеня доктора фізики. З 1871 року Шимков — ординарний професор Харківського університету. Крім дисертації, Шимков надрукував низку наукових робіт в спеціальних виданнях і «Курс дослідної фізики» (3 томи, 1891). До серпня 1899 був професором фізики в тому ж університеті.

А. П. Шимков був почесним мировим суддею по Харківському повіту, а також у званні земського гласного по Харківському і Кобеляцькому повітах, гласним Полтавського губернського земства і гласним Харківської Думи. З 1879 по 1890 рік був Головою Харківського Товариства поширення грамотності в народі. У 1899 році був призначений уповноваженим з сільськогосподарської частини в Харківській губернії.

6 травня 1904 А. П. Шимков призначений директором Московського Сільськогосподарського Інституту, а у вересні 1905 року, внаслідок поширення на інститут Найвищого указу від 27 серпня 1905 про автономію вищих навчальних закладів, радою професорів інституту обраний директором. У квітні 1907 року звільнився від служби.

З 1909 року перебував Президентом полтавського Товариства сільського господарства, а також був редактором полтавської газети «Хуторянинъ».[1]