Ширяєв Валерій Вікторович

На дорослому рівні розпочав виступи 1981 року у складі київського «Сокола», що змагався у чемпіонаті СРСР, 1985 року виборов разом з командою бронзові медалі національної першості. Загалом відіграв у київській команді в 11 сезонах, провів у її складі 414 ігор.

1991 року у складі «першої хвилі» радянських спортсменів, що масово виїжджали для продовження кар'єри за кордон, виїхав до Швейцарії. Протягом 1991–2008 року неодноразово змінював клуби, здебільшого виступав в елітному дивізіоні хокейного чемпіонату країни.

Рішення про завершення професійної ігрової кар'єри прийняв у 45-річному віці через рецидив травми коліна[1]. Протягом останніх років кар'єри у клубі «Шо-де-Фон» грав пліч-опліч зі своїм сином Євгеном, який виступає на позиції нападника.

1989 року залучався до лав збірної команди СРСР, яка виступала на тогорічному чемпіонаті світу. Брав участь в усіх 10 іграх збірної на турнірі, записав на свій рахунок 2 закинуті шайби та 4 результативні передачі. Виборов разом з командою золоті медалі світової першості, здолавши у фінальній грі господарів турніру — збірну Швеції.

З 1994 року виступав у складі збірної команди України. Провів 43 матчі, закинув 13 шайб. Учасник зимових Олімпійських ігор 2002 (4 матчі, 2+1); учасник чемпіонатів світу 1994 (група C), 1995 (група C), 1999, 2001, 2002, 2003 і 2004.

Протягом професійної кар'єри хокеїста, що тривала 28 років, на клубному рівні відіграв у 1039 офіційних матчах, закинув 299 шайб у ворота противників, відзначився 591 результативною передачею.

По завершенні ігрової кар'єри працює на тренерських посадах у хокейних клубах Швейцарії.

• Чемпіон світу (1989);
• Бронзовий призер чемпіонату СРСР (1985);
• Чемпіон Швейцарії (2004).

• Профіль на Eliteprospects (англ.)
• Інтерв'ю Валерія Ширяєва — газета «Команда», 5 липня 2007. (рос.)
• Профіль на сайті Chidlovski.net (англ.)