Шліндман Семен Михайлович

Семен Михайлович Шліндман (справжнє прізвище Шлієнгер[1]; 1905(1905), Харків — 1967, Москва) — інженер-будівельник. Жертва Великого терору. Один з «повторників»[lower-alpha 1], який пережив як довоєнні, так і повоєнні сталінські репресії. Був двічі засуджений за одним і тим самим звинуваченням — причетність до контрреволюційної троцькістської терористичної організації. Загалом провів у неволі понад 18 років.

Шліндман Семен Михайлович
Народився 1905
Харків, Російська імперія
Помер 1967
Москва, СРСР
Діяльність victim of Stalinism

Батько відомого радянського режисера Марка Розовського.

Життєпис

Народився в 1905 році в Харкові, в єврейській сім'ї. Закінчив гімназію (5 класів) і два курси Інституту народного господарства.

У 1930-х разом з дружиною (Лідією Котопуло[2]) переїхав на Далекий Схід: спочатку працював економістом у судоремонтному заводі на Камчатці[3], а згодом начальником планового відділу Тресту «Камчатстрой» у Петропавловську-Камчатському.

Перша справа

Через декілька місяців після народження сина (3 грудня 1937 року) разом з іншими робітниками судоремонтного заводу був заарештований спочатку за нібито «проведення шкідництва, спрямованого на штучне створення голоду серед населення Камчатки і Охотсько-Камчатського узбережжя»[3]. А вже у 1938 році визнавався як «ворог народу»[2]. Слідство тривало майже два з половиною роки і 23 липня 1940 року Особлива нарада НКВС винесла присуд: 8 років позбавлення волі за статтею «належність до антирадянської право-троцькістської організації». Відправлений відбувати покарання до виправно-трудового табору у Красноярськ (так званий Краслаг). Відсидів 8 років 8 місяців і 9 днів. Після виходу на свободу вимушено розлучився з дружиною, а оскільки у Москві жити не мав право (було заборонено), оселився під Тулою.[1].

Друга справа

У грудні 1948 році, через кілька тижнів після звільнення, був повторно заарештований. Слідство, яке імітувало дотримання процедури[1], формально тривало два місяці і рішенням Особливої наради при МДБ СРСР від 16 лютого 1949 року знову за «належність до троцькістської організації» засудили довічно і відправили відбувати строк у поселення Красноярського краю. Однак, через рік після смерті Сталіна (30 червня 1954 року) був звільнений, а за два роки остаточно реабілітований: були зняті усі звинувачення.[1]

Про терор стосовно себе, писав наступне:

«Ми всі - [хлібні] крихти, що застрягли у вусах вождя. Нас потрібно було прибрати, ми заважали... процесу поглинання основної їжі»[1]

.

Помер у Москві у 1967 році. Похований на Востряковському кладовищі[4].

Пам'ять

У 2011 році син Семена Шліндмана режисер і драматург Марк Розовський (ім'я при народженні Шліндман Марк Семенович) видав документальну книгу «Папа, мама, я и Сталин», у центрі якої історія про арешт, несправедливе засудження і тривале відсиджування свого батька[5].

У 2017 році Московський державний театр «У Нікітських воріт» поставив виставу за однойменною книгою Марка Розовського. Режисером виступив сам Марк Розовський, а роль батька (Семена Шліндмана) виконав народний артист Росії Валерій Шейман[6].

У 2019 році в рамках проєкту державного Музею історії ГУЛАГу Марк Розовський також дав детальне інтерв'ю щодо долі батька «до» і «після» репресій, яке увійшло до циклу фільмів під назвою «Мій ГУЛАГ».

Коментарі
  1. Повторники належали до категорії засланих на спецпоселення довічно з обмеженням прав і відповідними заборонами

Примітки
  1. Вронська, Тамара (2019). Повторники: приречені бранці ГУЛАГу (1948-1953 рр.) (Українською). Темпора. с. 54, 107, 262, 284, 298. ISBN 978-617-569-400-8.
  2. Котопулло Лидия Михайловна // Пустовит В. П. Камчатские персоналии (1917—1991): Общественно-политический справочник / Вопросы истории Камчатки. Вып. 8. — С. 494
  3. В. А. Ильина. Репрессии в системе Акционерного Камчатского общества в 1937 г. // Вопросы истории рыбной промышленности Камчатки: историко-краеведческий сборник. — 2007. — Вип. 10. — С. 212.
  4. Шлиндман Семен Михайлович. Толдот Йешурун. Процитовано 18 травня 2020.
  5. Баранов Юрий (2012). Семья в контексте эпохи. Литературная газета. Процитовано 18 травня 2020.(рос.)
  6. Спектакль «Папа, мама, я и Сталин». Культура.РФ. Процитовано 18 травня 2020.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.