Шмигельська Леся Василівна

Леся Василівна Шмигельська (Варварук), нар. 3 листопада 1972(19721103) в селі Камінь Рожнятівського району Івано-Франківської області)[1] — українська поетеса, член Національної спілки письменників України, лавреатка літературних премій: імені Марійки Підгірянки (2015) (Івано-Франківської обласної організації Товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка), Василя Стефаника (2018), Анатолія Криловця (2020), Ярослава Дорошенка (2020), лауреатка ІІІ Всеукраїнського конкурсу імені Леся Мартовича[2], дипломантка ряду літературних конкурсів, член Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, заступник голови районної літстудії «Горгани», авторка восьми поетичних збірок.

З життєпису

Закінчила Калуське училище культури і мистецтв, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. Працює бібліотекарем.

Творчість

У творчому доробку поетеси Лесі Шмигельської поетичні збірки: «Поцілунок літа» (2008), «Жінка з осені» (2010), «Тепло незвіданих доріг» (2012), «Всеобрій» (2014), «ПроСвіт» (2016), «Осанна осені» (2016), «Сьоме небо» (2018), «Поміж миттю і вічністю» (2020).

Вірші авторки друкувалися в літературних та періодичних виданнях в Україні та за рубежем, а також у колективних збірках «З горіха зерня», «Вічний Павло»  (спогади про Павла Казимировича Добрянського), «Рожнятівщина літературна», «Відлуння Майдану», «Воїнам Світла», «Мислити і жити українно» та ін.

Примітки
  1. Леся Шмигельська. Всеобрій / обкладинка. Клуб поезії.
  2. 29 березня 2017 р. о 12.00 год. у читальному залі Педагогічного факультету, вул. С. Бандери, 1 (807 ауд.) відбудеться творча зустріч з поетесою Шмигельською (Варварук) Лесею Василівною. Наукова бібліотека ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника».

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.