Шрі Сімха

Шрі Симха, також Шрі Сінгха, Шрісімха, Шрісінгха (Śrī SiṃhaIASTŚrī Siṃha IAST — «добрий лев»; Вайлі: dpal gyi senge;) (7-8 ст.[1]) — один з перших вчителів традиції Дзогчен. Вважається учнем Манджушрімітри.

Біографія

Шрі Сімха народився в місті Шокьям в Хотані.[2] Його батька звали Гєва Денпа, а мати — Нангва Селва Раб Ту Кх'єнма. З п'ятнадцяти років він проходив навчання у вчителя Харібхала, ставши глибоко освіченим. У баченні отримав від Авалокітешвари наказ йти в Індію, де він зустрів Манджушрімітру.[3] За традицією Шрі Сімха вважається його учнем. У той же час, як відзначає Намкай Норбу Рінпоче, згідно з історичних хронік розділу Природи Розуму Шрі Сімха жив багато пізніше Манджушрімітри, тому передача навчань могла б відбуватися тільки за допомогою спілкування надприродного характеру.[4]

Шрі Сімха здійснив класифікацію тантр Менгагде, виділивши в розділі Усних Настанов наступні цикли Серцевої Сутності (Н'інгтік):[3]

  • Зовнішній (Чі Кхор),
  • Внутрішній (Нанг Кхор),
  • Секретний (Санг Кхор),
  • Неперевершений Сутнісний (Янг Санг Ла На Ме Пей Кхор).

Згідно з легендою, після того як Шрі Сімха дав завершальні настанови по Дзогчену своєму учневі Джнянасутре, він зник у райдужному світлі.[3]

Учні

Учнями Шрі Сімхи були Падмасамбхава, Джнянасутра, Вімаламітра і Вайрочана[5][2], яким він передав вчення Семде і Лонгде[6]. Посвята в Дзогчен відбувається за допомогою так званої передачі, що відбувається безпосередньо від Вчителя до учня. Чок'ї Німа описує передачу Шрі Сімхи Вайрочане наступним чином[7]:

Коли Шрі Сімха давав передачу Вайрочані, він зробив це більш приємним чином. Він не бив Вайрочану сандалем [як Тілопи Наропу]; він дав йому яблуко. Кажуть, що Вайрочана отримав повне посвячення Дзогчен, відоме як «вираз усвідомлення» просто через цей жест надання яблука.

Бібліографія
  • Shri Singha. {{{Заголовок}}}. — ISBN 9789627341581.

Примітки
  1. Дата жизни Шри Симхи не является точно определённой.
  2. Чокьи Нима Ринпоче. Словарь // Путеводитель по жизни и смерти. — Открытый Мир, 2005. 
  3. Тайны Дзогчена: Тайные Учения из Раздела Устных Наставлений Великого Совершенства / Пер. с тибет., коммент.Ламы Сонам Дордже. — К.: Ника-Центр, 2005. — С. 19. 
  4. Намкай Норбу Ринпоче. Дзогчен - состояние самосовершенства. — СПб: Шанг-Шунг, Уддияна, 2005. — С. 139. — 152 с. 
  5. Phyllis G. Jestice.
  6. Джон Мирдин Рейнолдс. Три раздела учений Дзогчен // Золотые письмена: тексты традиции Дзогчен. — 1995. 
  7. Чокьи Нима Ринпоче. Практика Дхармы // Путеводитель по жизни и смерти. — Открытый Мир, 2005. 

Література
  • Erik Pema Kunsang, Michael Tweed, Marcia Binder Schmidt. {{{Заголовок}}}. — ISBN 9789627341574.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.