Штабель

Шта́бель (англ. stockpile, нім. Stapel m, Halde f), також стіс[1], стос[2] — рівно укладений ряд чого-небудь, купа сипкого матеріалу (будівельних матеріалів, вугілля тощо).

• Штабель кам'яного вугілля. Залежно від схильності до самозаймання вугілля поділяють на дві категорії: А — небезпечне (буре й кам'яне довгополуменеве) і Б — стійке (антрацит, пісне кам'яне вугілля).

Схема формування штабелю (а) і забору корисної копалини зі складу (б).

Вугілля категорії А зберігають у штабелях висотою до 3 м, якщо термін зберігання не перевищує двох місяців. При більшому терміні висота штабеля не повинна перевищувати 2-2,5 м. Висота штабеля при зберіганні антрациту не обмежується. Відстань між штабелями рекомендується не менше 5 м.

• Штабель торфу. Торф складують штабелями довжиною

не більше 100 м, шириною 15 м і висотою 5-6 м. Штабелі розташовують з розривами 4 м. Кожну пару штабелів рекомендується розташовувати на відстані від сусідньої в межах 20-30 м. Грудковий і фрезерний торф зберігають окремо, причому ємність складу на території заводу для грудкового торфу не повинна бути понад 10 тис. т, а фрезерного — 5 тис. т.

З метою контролю штабеля на можливість самозаймання його обладнують сталевими трубами із закритим дном, які зануренів паливо на різну висоту — від 0,7 м від основи штабеля до 0,3 м від його поверхні. Труби закритіп робками, яків иймають при вимірюванні температури в трубі термометром. Мінімальна температура самозаймання становить 60 °С, максимальна 74-78 °С.