Антрацит
Антраци́т (грец. ανθραξ — вугілля), твердий, високої щільності, блискучий різновид вугілля, що містить більш 90 % вуглецю і має низький відсоток домішок. Горить без полум'я, диму і запаху. Високоякісне енергетичне паливо. Загальний обсяг видобутку в 2010 році становив 670 млн тонн.
 | ||||
| Загальні відомості | ||||
|---|---|---|---|---|
| Генезис | метаморфічна порода | |||
| Ідентифікація | ||||
| Колір | чорний, сіруватий | |||
| Структура | шарувата | |||
| Форма залягання | пласти, лінзи | |||
| Окремість | пластова | |||
| Густина | 1,35—1,5 г/см³ | |||
| Використання | ||||
| висококалорійне паливо | ||||
|
| ||||
 Антрацит у Вікісховищі | ||||
Загальна характеристика
Найбільш метаморфізований різновид вугілля кам'яного, що має високу теплотворну здатність. Злам раковистий, зрідка зернистий. Колір чорний або сіруватий, Блиск металічний. Густина 1500—1700 кг/м³, твердість 2—2,5; теплотворна здатність 33…35 МДж/кг — 8000—8600 ккал. Антрацит не спікається і дає порошок.
Хімічні властивості антрациту: вуглецю 92—97 %, водню 2—3 %, кисню 2—3 %, азоту — 1 %, фосфору—0,01 %, вологи 2—4 % , золи 3—9 % , летких речовин 2—8 %, сірки 1—3 %. Під мікроскопом антрацит в тонких шліфах непрозорий, рослинні залишки невиразні. Вивчення китайських антрацитів дозволило виявити в них деревну структуру, смоляні тіла, кутикулу, макро- та мікроспори.
Генезис
Найбільша кількість антрациту утворилася внаслідок регіонального метаморфізму при зануренні вугленосних товщ в область підвищених температур і тиску. Температура при формуванні антрацитів в умовах регіонального метаморфізму знаходилася, імовірно, в інтервалі 350—550 °C.
Поширення
В Україні присутній в різних районах Донецького кам'яновугільного басейну у вигляді шарів значної потужності, головним чином у відкладах карбонової та пермської систем. В структурі балансових запасів вугілля України антрацити становлять 11,3 %.
За межами України поклади антрациту відомі в Росії (у Західному Сибіру та на східних схилах Уралу), Китаї, Америці, Франції та інших країнах.
Застосування
Антрацит не самозапалюється і витримує перевезення на значні відстані. Антрацит широко застосовується як високоякісне енергетичне паливо, а також як сировина у чорній (використовують так званий термічний антрацит, який одержують шляхом прожарювання антрациту особливого ґатунку в шахтних печах при температурі до 1350 °C) та кольоровій металургії, хімічній та електротехнічній промисловості тощо. Антрацит — вуглецева сировина при виготовленні абразивів, відновлювачів, електродів.
Порівняльні характеристики в ряду гумітів
Антрацити належать до найзріліших гумітів. В порівнянні з кам'яним вугіллям, антрацити є найблискучішими і найтвердішими утвореннями з дійсною густиною — (1,4 –1,7) • 10³ кг/м³. Колір антрацитів чорний або сірувато-чорний, блиск металічний з жовтим відтінком. Антрацити розрізняються за характером будови: масивні, грубо-, середньо- і дрібнозернисті. Типові антрацити виявляють деякі властивості, не характерні для кам'яного вугілля, наприклад, підвищену електропровідність. Антрацити — це не остання стадія перетворення гумітів. Вважається, що у відповідних умовах антрацит може через проміжні стадії перетворитися на графіт. У такому разі безперервний ряд гумітів
торф → буре вугілля → кам'яне вугілля → антрацит
закінчується графітом.
Між всіма типовими представниками в цьому ряді гумітів, на стиках, є перехідні утворення з проміжними властивостями: між торфом і бурим вугіллям — поховані торфи, між бурим вугіллям і довгополуменевим кам'яним вугіллям — вугілля марки БД, між пісним кам'яним вугіллям і антрацитами — напівантрацит.
Є перехідні утворення також між антрацитом і графітом (dr = 2,2 — 2,23 • 10³ кг/м³>). До них належать суперантрацити, або графітисті антрацити (dr = 1,75 — 1,9 • 10³ кг/м³), які зустрічаються на Уралі. До перехідних утворень між суперантрацитом і графітом зараховують так звані антраксоліти, одним з представників яких є шунгіт. Малозольний різновид шунгіту (dr = 1,84 — 1,98 • 10³ кг/м³) є матеріалом чорного кольору, дуже твердим, з сильним блиском і синюватим відливом, на вигляд схожим на антрацит.
Див. також
- Метаантрацит
- Напівантрацит
- Суперантрацит
- Термоантрацит
Література
- А. Я. Радзивілл. Антрацит // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600. ISBN 978-966-317-024-4
- Жемчужников Ю. Н. Общая геология ископаемых углей. Изд. 2. М., 1948. (рос.)
- Гапеев А. А. Твердые горючие ископаемые. М., 1949. (рос.)
- Аммосов И. И. и Тан Сю-и, Стадии изменения углей и парагенетические отношения горючих ископаемых, М., 1961. (рос.)
- Жемчужников Ю. А., Гинзбург А. И., Основы петрологии углей, М., 1960. (рос.)