Штанко Володимир Олексійович

Народився 04.04.1981 в місті Києві. Батько та мати Олексій і Катерина Штанко — відомі в Україні та за кордоном художники-графіки. Володимир навчався у дитячій художній школі, а з 1997 року — у Державній художній середній школі імені Т. Г. Шевченка (живописне відділення, керівник — Н. Л. Вітковська). Батьки сподівалися, що син обере стабільну професію,[2] але тут спрацювала спадковість — у 2000 році Володимир Штанко вступив до Національної Академії образотворчого мистецтва й архітектури, ​де вивчав книжкову графіку під керівництвом професора Г. І. Галинської. Закічив академію у 2006 році, асистентуру-стажування — у 2009.

Наразі займається книжковою ілюстрацією, співпрацює з «Видавництвом Старого Лева», «Грані-Т», дитячим журналом «Малятко». Найчастіше використовує техніки акварелі, ecoline (рідка акварель), олівець, гуаш, акрилові фарби.

• Марини та Сергія Д'яченків «Габріель і Сталевий лісоруб» (Теза, 2005);
• Яна Уолфа Екгольма «Людвигові Хитрому — Ура! Ура! Ура!» (​Видавництво Старого Лева​, 2009);
• Миколи Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» (​Грані-Т​, 2010);
• Михайла Григоріва «Зелена квітка тиші» (​Грані-Т​, 2010);
• Мар'яни Савки​ «Казка про Старого Лева» (​Видавництво Старого Лева​, 2011);
• Лесі Вороніної «Таємне товариство боягузів та брехунів» (​Грані-Т​, 2012);
• Редьярда Кіплінга «Метелик, який тупнув ніжкою» (​Видавництво Старого Лева​, 2012);
• Юліан Тувім «Слон Трубальський» (​Видавництво Старого Лева​, 2016).

Видання «Вечори на хуторі біля Диканьки» з ілюстраціями Штанка 2012 року відзначило міжнародне журі ​літературної премії імені Г. Х. Андерсена​, а сам художник потрапив до «​Почесного списку Андерсена​» 2012 року.[3]

Книга Лесі Ворониної «Таємне Товариство Боягузів», проілюстрована Володимиром Штанком, стала переможницею в номінації «Дитяча книга року ВВС 2012».[4]