Штейн (металургія)

Штейн (від нім. Stein, буквально — камінь), проміжний або побічний продукт в кольоровій металургії, сплав сульфідів заліза і кольорових металів змінного хімічного складу. Завдяки малій розчинності сульфідів кольорових металів в окисних розплавах, щодо низькій температурі їх плавлення (нижче 1100 °С) і великої щільності (понад 4 г/см³) розплавлений штейн відділяється при плавці від шлаку і утворює окремий шар, розташований під ним. Штейн — основний продукт, в який переходять мідь, нікель і кобальт при плавці мідної і нікелевої сульфідної сировини і при деяких технологічних схемах переробки окиснених руд. Зазвичай штейн містять 10—50 % Cu і Ni, 15—25 % S, решта Fe. Штейн утворюється також в процесі свинцевої плавки за наявності в сировині міді і сірки. У штейні, як правило, акумулюються наявні в сировині благородні і супутні метали.

Штейн переробляють шляхом бесемерування в конвертері, де відбувається окиснення сірки, а залізо переводиться з сульфідної в окисну форму і утворює з кварцом конвертерний шлак; сульфіди міді і нікелю після видалення заліза піддаються подальшій обробці.

Нікелевий штейн, отриманий при плавці, називається також ротштейном (сирий штейн), штейн після конвертації із вмістом заліза менше 3 % — файнштейном (чистий штейн), а штейн з проміжним вмістом заліза — шпурштейном. Мідний штейн після закінчення першого періоду конвертації, що містить < 1 % Fe, називається білим маттом (англ. matte — штейн) або білим штейном.