Штокманівське газоконденсатне родовище

Штокманівське газоконденсатне родовище — одне з родовищ природного газу в російському секторі Баренцова моря, приблизно за 600 км на північний схід від Мурманська в районі з глибинами моря 320—340 м. За російською класифікацією відноситься до унікальних, за міжнародною — до супергігантських.

Штокманівське газоконденсатне родовище
Назва на честь (епонім):	Vladimir Shtokmand
73°00′26″ пн. ш. 44°00′19″ сх. д.
Країна	Росія
Регіон	Баренцове море
Тип	газове родовище і газоконденсатне родовище
Ідентифікатори і посилання
Штокманівське газоконденсатне родовище Штокманівське газоконденсатне родовище (Росія)

Штокманівська структура виявлена 1981 року внаслідок геофізичних досліджень, проведених з судна «Професор Штокман» спеціалістами тресту «Севморнефтегеофизика». Існування родовища підтвердила пробурена у 1988 році перша розвідувальна свердловина глибиною 3153 метри нижче рівня морського дна.[1] Продуктивні пласти залягають на рівні 1500—2500 метрів у відкладеннях середньої юри. За типом поклади відносяться до пластово-сводових. Товщина двох основних продуктивних пластів 74 та 78 метрів, при цьому родовище займає велику площу — біля 1400 км².[2]

Запаси за російською класифікаційною системою за категоріями С1+С2 становлять 3,9 трлн м³ газу та  56 млн.т конденсату. Це давало підстави складати плани розробки, за якими почавши з рівня у 24 млрд м³ на рік видобуток був би доведений до понад 71 млрд м³, або більш ніж 10 % від загальноросійського видобутку на початку 21 століття. Ліцензію на розробку такого об'єкту видали державній компанії «Газпром».[3]

Враховуючи знаходження родовища в районі із значними глибинами та надзвичайно суворими природними умовами, що потребуватиме відповідних технологій та капіталовкладень, у 2008 році було створене спільне підприємство-оператор Shtokman Development між «Газпромом» та іноземними нафтогазовими лідерами — норвезькою Statoil (24 %) та французькою Total (25 %). Угодою передбачались доволі стислі строки для прийняття рішень по проекту — не пізніше 2012-го. Втім, на практиці реалізація цієї гігантської задумки йшла доволі повільно, оскільки в учасників не було достатньої впевненості в довготривалому прогнозі щодо необхідної для окупності проекту ціни на продукцію. При цьому на початку 2000-х років у США, які планувались як один з головних ринків для зрідженого природного газу, виробленого при розробці Штокману, розпочалась «сланцева революція». Завдяки останній США не тільки вибули з числа перспективних ринків, але й приступили до розгортання масштабних власних потужностей з експорту ЗПГ. В таких умовах реалізація Штокманівського проекту не розпочалась у встановлені первісною угодою строки, після чого у 2012 та 2015 роках Statoil і Total передали «Газпрому» свої частки в спільному підприємстві, відобразивши у звітності збитки у розмірі 335 та 350  млн. доларів США.[4]

На початку 2013 року «Газпром» оголосив тендер на проектні роботи щодо спорудження заводу з виробництва ЗПГ на узбережжі губи Орловка в Мурманській області. Останній повинен був виробляти із газу Штокманівського родовища продукцію в еквіваленті 40 млрд м³, крім того біля 2,3 млрд м³ на рік планувалось направити на потреби самої області. Проте у тому ж році тендер скасували як передчасний, оскільки за оптимістичними оцінками реалізація Штокманівського проекту повинна була розпочатись не раніше 2019 року.[5]