Штрих-код
Штрих-ко́д, штрихови́й код — спосіб запису даних, зручний для зчитування машиною. Найчастіше трапляються штрих-коди у вигляді смуг різної товщини, які містять ідентифікатори товарів. Також існують штрихові коди, складені з крапок, квадратів та інших геометричних фігур, які призначені для розпізнавання різними пристроями (сканерами штрих-кодів, застосунками у смартфонах, тощо) та подальшої обробки кодів в інформаційних системах. Вони застосовуються не лише в роздрібній торгівлі для ідентифікації товарів, а й на квитках, документах, автомобілях, у наукових дослідженнях тощо.
![](../I/UPC_A.svg.png.webp)
![](../I/Qr-uk-m-wikipedia.svg.png.webp)
Історія виникнення
Штрихове кодування винайшов інженер Давид Коллінз[джерело?]. Після закінчення інженерного факультету Массачусетського технологічного інституту в 1950-х роках він пішов працювати у Пенсильванську залізницю, де йому довелося зіткнутися з рутинною працею — сортуванням вагонів. Їх треба було перерахувати, з'ясувати номери, та відповідно до документації визначити куди кожен вагон повинен проїхати… Процедура довга, та без гарантії уникнення помилок. Тоді й прийшла ідея освітлювати номери вагонів прожекторами та зчитувати їх за допомогою фотоелементів. Інженер-винахідник, щоб зробити простішим упізнавання номерів, запропонував записувати їх не лише простими цифрами, але й спеціальним кодом, що містив червоні й сині смуги, розташовані на вагоні в прямокутнику півметра довжиною. Випробування підтвердили, що сканувальний пристрій може правильно зчитувати код навіть при швидкості руху вагона близько 100 км/год. Однак Коллінз не заспокоївся. Успіх підштовхнув його вдосконалювати систему. В 1968 році замість прожектора, котрий вимагав надто багато електроенергії, він застосував лазерний промінь. Розміри сканувального пристрою стали набагато меншими, зменшилось і саме маркування, що навело Коллінза на думку застосувати штрихове кодування не тільки на залізниці, але й як товарний код.
В 1973 році в США була створена організація UPC — Universal Product Code (Універсальний товарний код), котра пропагувала застосування штрих-кодів у торгівлі та виробництві.
В 1977 році в Західній Європі для ідентифікації товарів у роздрібній торгівлі стала застосовувати аналогічну вдосконалену систему під назвою Європейський номер артикулу (англ. European Article Number — EAN). У EAN-8, як і в EAN-13, кожна цифра кодується за допомогою чотирьох штрихів: двох білих і двох чорних. Штрихи можуть мати відносну ширину в одну, дві, три або чотири одиниці. Загальна ширина штрихів для однієї цифри становить сім одиниць.
Перші коди були лінійними. В них дані (цифри або літери) кодують послідовністю штрихів та проміжків, розташованих на одній прямій лінії. На початку XXI ст. такі коди були найбільш розповсюдженими завдяки простоті.
Цифра | Штрихи |
---|---|
9 | 3-1-1-2 |
8 | 1-2-1-3 |
7 | 1-3-1-2 |
6 | 1-1-1-4 |
5 | 1-2-3-1 |
4 | 1-1-3-2 |
3 | 1-4-1-1 |
2 | 2-1-2-2 |
1 | 2-2-2-1 |
0 | 3-2-1-1 |
Пізніше набули поширення штрихові коди, в яких дані кодуються за допомогою графічних елементів, розташованих на площині (двовимірні або матричні коди)[1]. Їх можна застосовувати для кодування більшого обсягу інформації[2].
Див. також
- European Article Number
- GTIN — кодування товарів у торгівлі
- Code 39 — стандарт 1984 року для маркування вантажів і деталей в автомобільній індустрії
- QR-код — двовимірний код, розроблений у Японії 1994 року
- KBarcode — програма для друку штрих-кодів у KDE.
- Сканер штрих-коду
- Neoreader — мобільний додаток для сканування бар-кодів.
Джерела
- Про штрихові коди. ДжіЕс1 Україна. Процитовано 25 грудня 2019.
- Руда Т.В. Штриховий код // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — М — Я. — С. 467. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.
Посилання
- ШТРИХОВЕ КОДУВАННЯ //Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- ШТРИХ-КОД //Фармацевтична енциклопедія
- Неліпович О.В. Бар-код // Митна енциклопедія : у 3 т. / редкол.: І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін. ; Держ. НДІ мит. справи. — 2-ге вид. — Хм. : ПП Мельник А. А, 2014. — Т. 1 : А — З. — С. 68—69. — ISBN 978-966-346-853-2.