Щегольков Володимир Миколайович

Футболом почав займатися у 1951 році у молодіжному складі «Харчовика» (Одеса) під проводом Олександра Михальченка. Одеські юнаки зайняли у першості Союзу 3 місце і Щеголькова запросили до дорослої команди майстрів «Харчовик». Трохи пізніше грав у одеському «Металурзі», що базувався на Канатному заводі. А згодом перейшов до «Водника» (певний час так назвивався «Чорноморець»), де 23-річного захисника було обрано капітаном команди.
Змістовною та зрілою грою Щегольков привернув до себе увагу представників московського «Спартака», однак доля розпорядилася інакше. Зачувши про інтерес до талановитого гравця з боку конкурентів, керівництво київського «Динамо» зробило Щеголькову пропозицію, від якої неможливо було відмовитися.
Опинившись у Києві, футболіст одразу ж міцно забронював за собою місце в основному складі, зробивши значний внесок у історичну для «Динамо» подію — завоювання золотих нагород Чемпіонату СРСР. Недооцінити цю перемогу неможливо, так як вперше чемпіоном став не московський клуб. Після тріумфального сезону динамівці вирушили в Англію, де зіграли товариський матч з лондонським «Арсеналом»[1], керівництво якого запропонувало Щеголькову укласти контракт. Зрозуміло, що у той час про це не могло йти і мови.

Щегольков брав участь у перших матчах «Динамо» у розіграші Кубка володарів Кубків проти північноірландського «Колрейна»[2][3]. Граючи у Києві, закінчив педагогічний інститут.
У 1967 Щегольков залишив київський клуб і, піддавшись на вмовляння Лобановського та Базилевича, перебрався до донецького «Шахтаря». Однак там у нього не склалося і через півтора місяця Щегольков залишив Донецьк.
Наступним клубом у його кар'єрі став тернопільський «Авангард», де Володимир Миколайович суміщав функції гравця з посадою старшого тренера, а потім і адміністратора. Проте втома давала про себе знати, до того ж дружина була незадоволена перебігом справ та підіймала питання про доцільність подальшого подружнього життя. Тож Щегольков покинув тренерську діяльність та повернувся до Києва. У Києві він отримав пропозицію очолити лижну базу, проте відмовився і через деякий час за допомогою друзів знайшов себе у сфері харчового обслуговування. Спочатку працював заступником директора одного з київських ресторанів, а згодом вступив до Інституту народного господарства на економічний факультет, отримавши таким чином другу вищу освіту. Певний час працював у Київському Політехнічному Інституті, потім був директором тресту на Печерську.
Останні роки провів у невеликому селі Кодаки[4], що за 40 кілометрів від Києва. 22 жовтня 2008 року серце видатного захисника зупинилося[5]…

Клубні трофеї

• Чемпіон СРСР (3): 1961, 1966, 1967
• Володар Кубка СРСР (2): 1964, 1966
• Срібний призер Чемпіонату СРСР (1): 1965

Індивідуальні досягнення

• До списку 33-х найкращих футболістів СРСР потрапляв двічі: № 2 (1965,1967)

• Лев Легкий. Щегольков Володимир Миколайович / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 733. — ISBN 978-966-528-318-8.

• Статистика на КЛІСФ (рос.)
• Статистика на сайті shakhterstat.by.ru (рос.)
• Статистика на сайті «Одеський футбол» (рос.)
• 50 найкращих. Чорноморець (частина друга) (рос.)

Інтерв'ю

• В.Щегольков: Сорок років тому нас з Розинським запрошували до «Арсеналу» (рос.) 01.06.06
• В.Щегольков: З Лобановським я грав у підкидного… (рос.)