Щегоцький Костянтин Васильович

	Костянтин Щегоцький
	Костянтин Щегоцький
Особисті дані
Повне ім'я	Костянтин Васильович Щегоцький
Народження	31 березня (13 квітня) 1911
	Москва
Смерть	23 січня 1989 (77 років)
	Київ
Зріст	173 см
Прізвисько	Щипа
Громадянство	СРСР
Позиція	лівий напівсередній або; центральний нападник
Професіональні клуби*
Тренерська діяльність**
Звання, нагороди
Нагороди
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.

Костянтин (Казимир) Васильович Щегоцький (рос. Константин (Казимир) Васильевич Щегоцкий; нар. 31 березня (13 квітня) 1911, Москва,Російська імперія — пом. 23 січня 1989, Київ, СРСР) — радянський футболіст, нападник. Тривалий час був капітаном київського «Динамо».

Життєпис

У футбол почав грати 1925 року в Москві в дитячій команді ЛПЧМ (Любителі побити чужий м'яч). У 1927—1929 — у команді «Гірник» (команда гірського інституту), 1930 — «Тригорка», 1931—1932 — Автомобільне московське товариство (АМТ) (усі — Москва).

З 1933 до серпня 1938 і з 1940 до початку війни — в «Динамо» (Київ). 1935 року виступав за УПВО (Управління прикордонної та внутрішньої охорони) в першості Києва.

У серпні 1938 року безпідставно заарештований. Два з половиною місяці був під арештом у внутрішній в'язниці НКВС, потім — 1 рік провів у Лук'янівській в'язниці Києва в спецкорпусі для «ворогів народу».

1940 року повернувся до «Динамо» (Київ). У роки війни грав за «Динамо» Казань (1942) і «Динамо» Ташкент (1943—1945). У 1946 виступав за «Харчовик» (Одеса).

У найвищій лізі СРСР провів 44 гри (14 м'ячів) у 1936—1940 роках за «Динамо» (Київ).

Грав за збірну Москви у 1932, збірну Києва в 1933—1940 (5 ігор у чемпіонаті СРСР 1935), збірну УРСР у 1933—1938.

Учасник поїздки збірної УРСР до Франції 1935 року, переможних матчів київського і одеського «Динамо» зі збірною клубів Туреччини 1936 року, ігор у складі «Динамо» (Київ) і «Спартака» (Москва) зі збірною Басконії у 1937 році.

Упродовж 1933—1935 років виступав за збірну СРСР.

Зі слів його сина Віталія Ліщинера, правильне написання прізвища — Шегоцький[1].

Досягнення

Досягнення гравця

Командні

Чемпіон Москви (1): 1930-весна.
Бронзовий призер чемпіонату Москви (1): 1932.
Чемпіон Спартакіади профспілок СРСР (1): 1932 (у фіналі не грав).
Чемпіон Динаміади України (1): 1933.
Срібний призер Динаміади СРСР (1): 1933.
Срібний призер Динаміади України (1): 1934.
Срібний призер чемпіонату України серед збірних міст (1): 1934.
Володар Кубка України (3): 1936, 1937, 1938 (у фіналі не грав).
Володар Кубка сезону України (2): 1936, 1937.
Срібний призер чемпіонату СРСР (1): 1936-весна.
Бронзовий призер чемпіонату СРСР (1): 1937.
Бронзовий призер чемпіонату України (1): 1941.
Чемпіон Спартакіади республік Середньої Азії та Казахстану (2): 1943, 1944.
Володар Кубка Узбекистану (3): 1943, 1944, 1945.
Володар Кубка Ташкента (2): 1944, 1945.
Срібний призер Спартакіади республік Середньої Азії та Казахстану (1): 1945.
Володар Кубка Києва (1): 1947.

Індивідуальні

У списку «33-х найкращих» СРСР (1): 1933 (№ 2).
У списку «55-х найкращих» СТ «Динамо» (1): 1933 (№ 1).
У референдумі «Футболіст року в Україні» (4): 1933 (№ 1), 1934 (№ 3), 1935 (№ 5), 1936 (№ 1).
У списку «33-х найкращих» України (1): 1935 (№ 1).
Найкращий голеадор Кубка України (1): 1936.
Орден «Знак Пошани» (1): 1937.

Постфактум

У списках найкращих футболістів СРСР за десятиліттями: 1930-ті — № 1.
У списках найкращих футболістів України за десятиліттями: 1930-ті — № 1.
У списку найкращих футболістів СРСР 70-ліття (1922—1992): № 48.
У списку найкращих футболістів України 120-ліття (1894—2014): № 12.
У списку найкращих відтягнутих нападників «Динамо» (Київ) 90-ліття (1927—2017): № 2–12.

Статистика

Статистика виступів в офіційних матчах:

Роки	ЧС		КС		Інші турніри			Збірна СРСР[2]		Збірні республік			Всього
Роки	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Турнір	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Турнір	Ігри	Голи	Ігри	Голи
1932					СПСС	1	0						1	0
1933					ДС ДУ	3 1	10 1			ЗбУ	3	4	7	15
1934					ЧУ[3] ДУ	3 4	4 1	1	1	ЗбУ	1	1	9	7
1935	6[4]	0						3	0	ЗбУ	1	0	10	0
1936(в)	6	5			КУ	3	6						—	—
1936(о)	7	3			КСУ	1	2						17	16
1937	9	3	5	7	КУ	5	3						19	13
1938	7	1	2	1	КУ КСУ	2 1	1 0						12	3
1940	14	6											14	6
1941	8	2			ЧУ	2	0						10	2
1943					КУз	4	8			ЗбУз	4	9	8	17
1944					КУз	4	5			ЗбУз	4	7	8	12
1945					КУз	5	9			ЗбКаз	3	4	8	13
1946	[17]	[2]			КУ	2	4						2	4
СУМА	57	20	7	8	—	41	54	4	1	—	16	25	125	108

Умовні позначення: ЧС — чемпіонат СРСР (м — серед збірних міст), ЧУ — чемпіонат України (м — серед збірних міст), СПСС — Спартакіада профспілок СРСР, КС — Кубок СРСР, КУ — Кубок України, КУз — Кубок Узбекистану, КСУ — Кубок сезону України, ДС — Динаміада СРСР, ДУ — Динаміада України, ЗбС — збірна СРСР, ЗбУ — збірна України, ЗбУз — збірна Узбекистану, ЗбКаз — збірна Казахстану; через «+» подано показники у двох, весняному й осінньому, чемпіонатах СРСР 1936 року; через квадратні дужки подано показники в Південній підгрупі II групи (умовно кажучи, в першій лізі) чемпіонату СРСР.

Після ігрової кар'єра

У сезоні 1946 — головний тренер і водночас гравець «Харчовика» (Одеса), у 1947 — тренер «Динамо» (Київ), у 1948 (до липня) — головний тренер «Динамо» (Київ), у 1949—1951 тренував «Спартак» (Київ), 1957 — «Колгоспник» (Рівне), 1959—1960 — «Шахтар» (Сталіно), зі серпня 1960 — «Суднобудівник» (Миколаїв), 1966 — «Горинь» (Рівне).

Досягнення тренера

Командні

Срібний призер Динаміади України (1): 1934.
Володар Кубка України (1): 1947.
Срібний призер фіналу переможців українських зон класу «Б» чемпіонату СРСР (1): 1960.

Орден «Знак Пошани» (1937), на честь 20-річчя фізкультурного руху в СРСР та перемогу над збірною Басконіі у складі «Спартака» М — 1937.

Автобіографія

Костянтин Шегоцький — один із трьох українських футболістів першої половини ХХ століття (разом із Олександром Скоценем і Миколою Дейчаківським), хто залишив по собі автобіографію. Його книжка має назву «У грі та поза грою» й написана у співавторстві зі спортивним журналістом К. Михайленком (Михайлом Кагановичем). За радянських часів вона витримала два видання: перше — 1972 року, друге (що містило фрагменти, дописані вже після смерті Шегоцького) — 1991-го. Навесні 2020 року з'явилося третє видання[5], за основу котрого взято оригінал 1972-го.

Примітки

Віталій Шегоцький: «Батько був дуже гордою людиною»
Неофіційні матчі.
У турнірі брали участь збірні міст.
У чемпіонаті брали участь збірні міст.
Вийшло нове перевидання автобіографії Костянтина Шегоцького

Джерела

Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
Першопрохідці і фундатори: Костянтин Щегоцький. ФК «Динамо» (Київ). Процитовано 18 червня 2020.
Проект «Круглі дати». Сьогодні 105 років від дня народження Костянтина Щегоцького. ФК «Динамо» (Київ). Процитовано 18 червня 2020.
Досьє на сайті «Одесский футбол» (рос.)
Перший український «сотник»…
Під палючим сонцем у тилу
Константин Щегоцкий (російська). Rusteam.Permian. Процитовано 18 червня 2020.
Константин Щегоцкий (російська). Літопис українського футболу. Процитовано 18 червня 2020.
Інформація про виступи Костянтина Шегоцького в Середній Азії у фондах Центрального державного електронного архіву України
Єдине відоме відеоінтерв'ю Костянтина Шегоцького

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Віталій Шегоцький: «Батько був дуже гордою людиною»

[2] Неофіційні матчі.

[3] У турнірі брали участь збірні міст.

[4] У чемпіонаті брали участь збірні міст.

[5] Вийшло нове перевидання автобіографії Костянтина Шегоцького