Щезник
Щезник — персонаж слов'янської міфології.
На думку Іванни Блажкевич, це — добрий дух, з яким треба вміти говорити[1].
На думку Валерія Войтовича, тотожний чорту, нечистому, дідьку, бісу. На думку В. Товстого — це чорт, нечистий, дідько, біс, клятий, лукавий, рогатий, хвостатий, він тотожний чорту[2].
У літературі
 |
Вище, по безводних далеких недеях, нявки розводять свої безконечні танки, а по скелях ховається щезник. |  |
|
На камені, верхи, сидів «той», щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру. «Нема моїх кіз… Нема моїх кіз…» — розливалась жалем флояра. Та ось ріжки піднялись вгору, щоки надулись і розплющились очі. «Є мої кози… Є мої кози…» — заскакали радісно згуки… — М. М. Коцюбинський «Тіні забутих предків» |
|
Примітки
- Сорока П. Ярмо і тягар, сповідь перейшлих літ // Дзвін. — 2014. — Ч. 10. — С. 38.
- Чорт, нечистий, дідько, біс, щезник
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.