Мавка

Тамара Скрипка виводить образ таємничої лісової чи морської русалки-мавки в історії української літературної традиції з «Енеїди» Івана Котляревського[10]. Очевидно, морських античних сирен письменник назвав мавками відповідно до «українізації» Вергілієвих реалій. Згадуються морські мавки і у Євгена Гребінки: «Ущухнуло море, і хвилі вляглися; / Пустують по піні мавки…»[11].

Марко Вовчок записала в народі ряд синонімів на означення різного роду русалок: лісовничка, мислічка, русавка, водяниця, нявка, нетря лісова. Пейзажний малюнок з мавками накреслив Леонід Глібов:

«До нас зозулька у гості прилітає І весело кує, як в тихому кутку; Вівчарик на сопілку грає Під явором, у холодку; Співає соловей неначе у садочку, А серед ночі, в тихий час, Тут мавочки гуляють у таночку І ясний місяць дивиться на нас» [12]

Про мавку є згадка у п'єсі Марка Кропивницького. В усіх цих творах образ мавки зустрічається епізодично як фантастична деталь пейзажу, потрактований в дусі бурлеску, або як романтичний мотив[10].

Еко-скульптурна композиція «Пробудження лісових мавок», Луцьк, 2021 р.

Мавка — головний персонаж драми-феєрії Лесі Українки в «Лісова пісня». Її образ втілив роздуми письменниці про роль краси і вірності, про роль мистецтва у пробудженні духовних сил людини, у її піднесенні до розуміння власного призначення на землі[13].

«Мавка» — твір[14] Івана Франка, який сам автор назвав казкою, однак в літературознавстві розглядається як психологічна новела[15]. Тут уявна мавка приходить у сни дівчинки, спонукає постійно прагнути зустрічі з нею, стає своєрідною ідеєю-фікс. Письменник тонко психологізує природу, зокрема «темний», «вічно тужливий», «понурий» ліс із таємничою піснею, що веде в «пахучу безвість, у якийсь безмежний непрозорий простір і може викликати в таких тендітних істотах, як Ґандзя, глибоку тугу на серці». Усе це готує читачів до тривожного і загадкового, прогнозучи трагедійний кінець[16].

Основні джерела образу мавки у Івана Франка й Лесі Українки — фольклорно-міфологічні. Серед іншого вони запозичують образ дріад, яких в художній традиції відтворюють як вродливих покровительок дерев. Всупереч народній традиції, де мавка персонаж демонологічний — в творах письменників вона естетизується, підкреслюють не лише її зовнішня принадність, але й гуманізм[10].

Кохана головного героя «Тіней забутих предків» Михайла Коцюбинського постає в образі мавки.

До збірки казок Василя Короліва-Старого «Нечиста сила» включене оповідання «Мавка Вербинка»[17].

Романтичний образ мавки актуалізується в українській поезії ХХ століття. Автори звертаються до нього для підкреслення магіної принадності природи. У вірші Миколи Руденка «Кочовики й землероби» про це говорять рядки: «В воді — русалка, на узліссі — мавка: / Бездушного нічого не було»[18].

Цикл поезій «Очікування Ольги» Максима Розумного послуговується образом у двох віршах:

«В зелених ріках і житах празнують весело свята русалки, мавки, упирі, та відчайдухи-косарі стинають зело, поять коси. У лузі відьма вроди просить, ранковій молиться зорі. Відунка воду замовляє і щось нашіптує траві, і ворожбитські наговори озвуться жаром у крові»[19].

«Гуляють лісом потерчата, у лузі мавки хихотять, веселі відьми і верткі дівчата, ніхто не чув ні прощень, ні проклять»[20].

Василь Симоненко використовує у вірші «Лебеді материнства»[21] образ мавки, як жіночої спокуси, що може очікувати юнака на його життєвому шляху. Твір Наталки Позняк «Мавка»[22] містить алюзії на «Лісову пісню».

Мавки зустрічаються в романі Марини та Сергія Дяченків «Відьмин вік». У казці Олега Романчука «Гуцульська легенда» фігурує мавка Любава.

В п'єсі Олеся Барліга «Дерева спізнюються на автобус», що присвячена політичній і мистецькій кон'юнктурі на темі Голодомору, мавки супроводжують Віктора Ющенка у сновидінні головного героя твору[23].

Письменниця Дара Корній звертається до образу цього персонажа міфології у своєму романі «Щоденник Мавки»[24] та книзі «Чарівні істоти українського міфу. Духи природи»[25].

• Mavka — заснований в Києві 2013 року гурт, який виконує пісні власною «мавчиною» мовою, а також створює композиції на слова Лесі Українки.
• NAVKA — псевдонім Марини Іванівни Тимофійчук  — української музикантки, авторки і виконавиці пісень українською мовою, поетки.

• «Лісова пісня» (1961) — український радянський художній фільм, екранізація однойменної драми-феєрії.
• «Лісова пісня» (1976) — український радянський анімаційний фільм.
• «Лісова пісня. Мавка» (1981) — український радянський фільм-казка за «Лісовою піснею».
• «Мавка. Лісова пісня» — український анімаційний фільм, що перебуває на стадії виробництва.

• Мавка — імпринт українського видавництва коміксів Вовкулака, з наміром випускати авторські комікси для дитячої аудиторії. Заснований у 2019 році.