Югославізм
Югославізм (сербохорв. јugoslavizam/југославизам), або югослов'янство (сербохорв. јugoslovenstvo/југословенство, словен. јugoslovanstvo) — панславістська концепція послідовного інтегрального унітаризму, що передбачала повне злиття південнослов'янських народів у єдину югослов'янську націю. Об'єднала ідеї, розроблені сербами та хорватами для утворення відповідно «Великої Сербії» та «Великої Хорватії».
Історія
Югославізм зародився як один із напрямів ілліризму, більш конкретно окреслюючи політичні вимоги хорватів. Його авторами були хорватські єпископи Йосип Юрай Штросмаєр та Франьо Рачки, які й сформулювали термін «югославізм» у 1860-1870-х рр., давши йому теоретичне обґрунтування. Суть означеної концепції полягала у необхідності об'єднати всі південнослов'янські народи Австро-Угорщини та Османської імперії у межах однієї держави. Проте втілити в життя цю концепцію без допомоги інших південних слов'ян було неможливо, а домогтися такої підтримки було досить складно. Крім того, становище деяких південнослов'янських народів істотно змінилося відповідно до рішень Берлінського конгресу 1878 р.: Сербія здобула незалежність, Чорногорія стала теж політично самостійною, але опинилася в економічній залежності від Австро-Угорщини. Македонія далі залишалась у складі Османської імперії, Боснія і Герцеговина була окупована австро-угорськими військами. Відновлення сербської державності словенці та хорвати сприйняли негативно, позаяк самі все ще перебували під владою Австро-Угорщини. Стан взаємного незадоволення поглиблювався сербсько-хорватськими суперечками щодо Боснії та Герцеговини: як серби, так і хорвати прагнули включити ці землі до складу майбутніх «Великої Сербії» або «Великої Хорватії» відповідно. Напередодні Першої світової війни представники національних рухів Західних Балкан сповідували дві головні ідеї: перша полягала в налагодженні співробітництва південнослов'янських народів задля утворення єдиної держави, а друга була націлена на здійснення концепції югославізму, яка передбачала повне злиття народів у єдину югославську націю. Своєрідним втіленням зазначених ідей стало заснування 1918 року Королівства Сербів, Хорватів і Словенців за наявності різних поглядів на новоутворену державу: серби уявляли її як унітарну і централізовану, а хорвати і словенці — як федерацію або конфедерацію.
Див. також
Джерела
Шимкевич К. О. (2015). Міфи про «Велику Сербію» та «Велику Хорватію»: спроби реалізації та розвінчання. По той бік Дніпра: вплив контраверсійних образів «іншого українця» на формування ментальних кордонів (науковий збірник) (Запорізький національний університет): с. 46-51. Процитовано 5 листопада 2020.