Кондомініум Боснія і Герцеговина

	Австро-Угорський кондомініум Боснія і Герцеговина
Прапор	Герб
	Розташування Боснія і Герцеговина Територія кондомініуму Боснія і Герцеговина; Територія Цислейтанії; Територія Транслейтанії
Столиця	Сараєво
Мови	боснійська,[1]; сербо-хорватська[2]
Форма правління	монархія
Законодавчий орган	Боснійська рада
Історія
- окупація	13 липня 1878
- Анексія	7 жовтня, 1908
- скасування	1 грудня 1918
	Площа
- 1879	51 082 км2
	Населення
- 1879	1 584 164 осіб
Густота	31 осіб/км²
- 1885	1 336 091 л.
- 1895	1 568 092 осіб
- 1910	1 898 044 осіб
Валюта	крона
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Кондомініум Боснія і Герцеговина

Австро-Угорський кондомініум Боснія і Герцеговина — колишній кондомініум, створений після анексії Боснії та Герцеговини Австро-Угорщиною в 1908 році після її окупації в 1878 році відповідно до умов Берлінського трактату.

Історія

7 жовтня 1908 року Австро-Угорщина анексувала територію Боснії і Герцеговини, що знаходилась під окупацією Австро-Угорщини на підставі рішень Берлінського конгресу 1878 року. Через анексію виникла Боснійська криза.

Хоча австро-угорські окупаційні війська швидко зламали початковий збройний опір під час захоплення Боснії і Герцеговини, все ж залишалася напруженість в деяких районах країни (зокрема у Герцеговині) і відбувалося масове мухаджирство мусульман. Проте стану відносної стабільності було досягнуто досить швидко і австро-угорська влада була в змозі провести соціальні та адміністративні реформи, які були покликані зробити з Боснії і Герцеговини «зразкову колонію». З метою протидії зростанню південнослов'янського націоналізму Габсбурги багато зробили для кодифікації законів, введення нової політичної практики і в цілому модернізації.

Етнічні відносини

Австро-Угорський уряд мав на меті створення плюралістичної і багатоконфесійної боснійської нації. Імператорський міністр фінансів та Віденський керманич Боснії Беньямін фон Каллаї сприяв бошняйству (босн. Bošnjaštvo) — політиці, спрямованій на формування у народу Боснії «відчуття, що вони належать до великої і могутньої країни»,[3] і розглядав боснійців як «боснійців з єдиною мовою і розділених на три релігії з рівними правами.»[4][5] Політики намагалися ізолювати Боснію і Герцеговину від іредентизму сусідів (православних в Сербії, католиків в Хорватії і мусульман в Османській імперії) та звести нанівець концепцію хорватської та сербської державності, які вже поширилися на Боснію і Герцеговину, особливо на католицькі і православні громади з сусідніх Хорватії та Сербії в середині XIX століття.[5] Після смерті Каллаї ця політика була забута і у другій половині 1910-х націоналізм був центром боснійської політики, з національними політичними партіями, що відповідають трьом групам, домінували на виборах.

Ідея єдиної Південнослов'янської держави (як правило, очікувалося на чолі з незалежним Королівством Сербія) стала найпопулярнішою політичною ідеологією в регіоні в цей час, включаючи Боснію і Герцеговину. Рішення австро-угорського уряду анексувати Боснію і Герцеговину в 1908 році додало напруженості серед націоналістів. Політична напруженість призвела до вбивства Франца Фердинанда 28 червня 1914 року; ця подія призвела до спалаху Першої світової війни. Хоча деякі боснійці загинули на службі в арміях різних воюючих держав, власне Боснії і Герцеговині вдалося пережити війну практично без втрат.

Демографія

Населення Боснії і Герцеговин 1879—1910[5]
Рік	Мусульмани	%	Православні	%	Католики	%	Юдеї	%	Загалом
1879	448,613	38.7%	496,485	42.9%	209,391	18.1%	3,675	0.3%	1,584,164
1885	492,710	36.9%	571,250	42.8%	265,788	19.9%	5,805	0.4%	1,336,091
1895	548,632	35%	673,246	42.9%	334,142	21.3%	8,213	0.5%	1,568,092
1910	612,137	32.2%	825,418	43.5%	434,061	22.9%	11,868	0.6%	1,898,044

Примітки

Bosnian was introduced during the Austro-Hungarian occupation of the Ottoman province.
Serbo-Croatian was adopted as the official language of Bosnia-Herzegovina in 1907, replacing Bosnian. Serbo-Croatian was the official language of Bosnia and Herzegovina throughout the parliamentary period, from the annexation until the dissolution of Austria-Hungary after World War I.
Sugar, Peter F. (1963). Industrialization of Bosnia-Hercegovina: 1878-1918. University of Washington Press. с. 201.
Ramet, Sabrina P. (2008). Nationalism and the 'Idiocy' of the Countryside: The Case of Serbia. Serbia, Croatia and Slovenia at Peace and at War: Selected Writings, 1983-2007. LIT Verlag Münster. с. 74–76. ISBN 3037359129.
Velikonja, Mitja (1992). Religious Separation and Political Intolerance in Bosnia-Herzegovina. Texas A&M University Press. ISBN 1585442267.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Bosnian was introduced during the Austro-Hungarian occupation of the Ottoman province.

[2] Serbo-Croatian was adopted as the official language of Bosnia-Herzegovina in 1907, replacing Bosnian. Serbo-Croatian was the official language of Bosnia and Herzegovina throughout the parliamentary period, from the annexation until the dissolution of Austria-Hungary after World War I.

[3] Sugar, Peter F. (1963). Industrialization of Bosnia-Hercegovina: 1878-1918. University of Washington Press. с. 201.

[4] Ramet, Sabrina P. (2008). Nationalism and the 'Idiocy' of the Countryside: The Case of Serbia. Serbia, Croatia and Slovenia at Peace and at War: Selected Writings, 1983-2007. LIT Verlag Münster. с. 74–76. ISBN 3037359129.

[velikonja-5] Velikonja, Mitja (1992). Religious Separation and Political Intolerance in Bosnia-Herzegovina. Texas A&M University Press. ISBN 1585442267.