Юдея і Самарія

Округ Юдея і Самарія
івр. מחוז יהודה ושומרון‎
араб. اليهودية والسامرة‎
Округ Юдея і Самарія; івр. מחוז יהודה ושומרון‎; араб. اليهودية والسامرة‎
	Вид Округ Юдея і Самарія; івр. מחוז יהודה ושומרון‎; араб. اليهودية والسامرة‎
Координати: 32°06′22″ пн. ш. 35°11′16″ сх. д.
Адміністративний центр	Аріель
Найбільше місто	Модіїн Іліт
	Площа
- Повна	5878 км²
	Населення (2012)
- Усього	350 143[1]

О́круг Юде́я і Сама́рія (івр. מחוז יהודה ושומרון‎) — один з семи адміністративних округів Ізраїлю. Територія округу зазвичай відома за межами Ізраїлю як Західний берег річки Йордан.

Статус

Округ Юдея і Самарія перебуває у віданні Центрального військового округу Армії Оборони Ізраїлю, й адміністративні рішення ухвалюються командувачем округу. Чинний командувач Центральним військовим округом, командувач ізраїльськими військами в Юдеї та Самарії — генерал-майор Ніцан Алон.

Після Арабо-ізраїльської війни (1947—1949) цей регіон знаходився під контролем Йорданії до 1967 року. У результаті перемоги Ізраїлю у Шестиденній війні контроль над ним перейшов до Ізраїлю. Згідно Резолюції 242 Ради Безпеки ООН, Ізраїль повинен піти з територій, захоплених у ході конфлікту, за умови припинення всіх взаємних претензій і виконання Резолюції та припинення стану війни. Майбутній статус регіону є ключовим чинником у поточному ізраїльсько-палестинському конфлікті. Нині це регіон Ізраїлю, населення якого зростає найбільш швидко: щорічно на 5 %.

Історія

Поняття «Округ Юдея і Самарія» було офіційно затверджене ізраїльським урядом 1967 року, але стало повсюдно використовуватися тільки після приходу до управління країною партії Лікуд у 1977 році[2].

Назва «Юдея», при використанні у назві округу, відноситься до всього регіону на південь від Єрусалиму, включаючи поселення в Ґуш-Еціон і Хар-Хеврон. Область «Самарія» знаходиться з іншого боку і відноситься до всіх пунктів у всіх районах на північ від Єрусалиму.

Міста

№	Назва	Число жителів	Площа (в дунамах)	Рік будівництва	Статус міста з
1	Модіїн Іліт	40,700	4,746	1990	2008
2	Бейтар-Іліт	34,100	3,970	1988	2001
3	Маалє-Адумім	33,700	49,177	1977	1991
4	Аріель	16,700	14,677	1978	1998

Місцеві ради

Місцева рада

Альфей-Менаше
Аріель[3]
Бейтар-Іліт[3]
Бейт-Ар'є
Бейт-Ель
Ефрат
Елькана
Ґів'ат-Зеєв
Гар-Адар
Іммануель
Карней-Шомрон
Кдумім
Кір'ят-Арба
Маалє-Адумім[3]
Маалє-Ефраїм
Модіїн-Іліт[3]
Ораніт.

Регіональні ради

Регіональна рада

Гуш-Еціон
Гар-Хеврон
Мате-Бін'ямін
Мегілот-Ям-га-Мелах (неофіційна назва: «Мегілот»)
Шомрон
Арвот га-Ярден (неофіційна назва: «Бікат га-Ярден»).

Територіальний військовий поділ

Крім того, округ розділений на 8 військових районів: Менаше (область Дженіну), га-Бік'а (Йорданська западина), Шомрон (область Шхему), Ефраїм (область Туль-Карему), Бін'ямін (область Рамалли), Еціон (район Вифлеєму) і Єгуда (область Хеврону).

Примітки

Архівована копія. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 15 листопада 2015.
- Ian Lustick (2002). The Riddle of Nationalism: The Dialectic of Religion and Nationalism in the Middle East. Logos, Vol.1, No-3. с. 18–44. «The terms “occupied territory” or “West Bank” were forbidden in news reports. Television and radio journalists were banned from initiating interviews with Arabs who recognized the PLO as their representative.»
- Myron J. Aronoff (1991). Israeli Visions and Divisions: Cultural Change and Political Conflict. Transaction Publishers. с. 10. «[...] “Judea and Samaria”, the biblical terms that the Likud government succeeded in substituting for what had previously been called by many the West Bank, the occupied territories, or simply the territories. The successful gaining of the popular acceptance of these terms was a prelude to gaining popular acceptance of the government’s settlement policies.»
- Shlomo Gazit (2003). Trapped Fools: Thirty Years of Israeli Policy in the Territories. Routledge. с. 162. «[...] the Likud Government was not satisfied with the name ‘Administered Territories’. Even though the name ‘Judea and Samaria’ had been officially adopted as early as the beginning of 1968 instead of the ‘West Bank’, it has hardly been used until 1977.»
- Emma Playfair (1992). International Law and the Administration of Occupied Territories: Two Decades of Israeli Occupation of the West Bank and Gaza Strip. Oxford University Press. с. 41. «On 17 December 1967, the Israeli military government issued an order stating that “the term “Judea and Samaria region” shall be identical in meaning for all purposes . .to the term “the West Bank Region”. This change in terminology, which has been followed in Israeli official statements since that time, reflected a historic attachment to these areas and rejection of a name that was seen as implying Jordanian sovereignty over them.»
- Ran HaCohen (1992). Influence of the Middle East Peace Process on the Hebrew Language. Undoing and Redoing Corpus Planning, Michael G. Clyne (ed.). с. 385–414, 397. «During a short period immediately after the 1967 war, the official term employed was ‘the Occupied Territories’ (ha-shetahim ha-kevushim). It was soon replaced by ‘the Administered Territories’ (ha-shetahim ha-muhzakim) and then by the (biblical) Hebrew geographical terms “Judea and Samaria”. The latter were officially adopted and successfully promoted by the right wing governments (since 1977) and are still the official terms in use.»
У відповідності з Ордером про місцеві ради (№ 892) (Юдея і Самарія) 1981 Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine. населені пункти Маалє-Адумім, Модіїн-Іліт, Бейтар-Іліт і Арієль включені до переліку місцевих рад. У законодавстві, що діє в Юдеї та Самарії, на відміну від ізраїльського внутрішнього законодавства, статус міської ради (івр. עירייה‎) ідентичний статусу місцевої ради (івр. מועצה מקומית‎), за винятком деяких технічних особливостей (див. розділ 15 Статуту місцевих рад (Юдея і Самарія) 1981). Таким чином, статус міської ради, що надається указом Головнокомандувача військами Юдеї та Самарії (Командувачем Центральним військовим округом Армії оборони Ізраїлю) має в цілому декларативний характер.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Архівована копія. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 15 листопада 2015.

[Judea_and_Samaria-2] Ian Lustick (2002). The Riddle of Nationalism: The Dialectic of Religion and Nationalism in the Middle East. Logos, Vol.1, No-3. с. 18–44. «The terms “occupied territory” or “West Bank” were forbidden in news reports. Television and radio journalists were banned from initiating interviews with Arabs who recognized the PLO as their representative.»

Myron J. Aronoff (1991). Israeli Visions and Divisions: Cultural Change and Political Conflict. Transaction Publishers. с. 10. «[...] “Judea and Samaria”, the biblical terms that the Likud government succeeded in substituting for what had previously been called by many the West Bank, the occupied territories, or simply the territories. The successful gaining of the popular acceptance of these terms was a prelude to gaining popular acceptance of the government’s settlement policies.»

Shlomo Gazit (2003). Trapped Fools: Thirty Years of Israeli Policy in the Territories. Routledge. с. 162. «[...] the Likud Government was not satisfied with the name ‘Administered Territories’. Even though the name ‘Judea and Samaria’ had been officially adopted as early as the beginning of 1968 instead of the ‘West Bank’, it has hardly been used until 1977.»

Emma Playfair (1992). International Law and the Administration of Occupied Territories: Two Decades of Israeli Occupation of the West Bank and Gaza Strip. Oxford University Press. с. 41. «On 17 December 1967, the Israeli military government issued an order stating that “the term “Judea and Samaria region” shall be identical in meaning for all purposes . .to the term “the West Bank Region”. This change in terminology, which has been followed in Israeli official statements since that time, reflected a historic attachment to these areas and rejection of a name that was seen as implying Jordanian sovereignty over them.»

Ran HaCohen (1992). Influence of the Middle East Peace Process on the Hebrew Language. Undoing and Redoing Corpus Planning, Michael G. Clyne (ed.). с. 385–414, 397. «During a short period immediately after the 1967 war, the official term employed was ‘the Occupied Territories’ (ha-shetahim ha-kevushim). It was soon replaced by ‘the Administered Territories’ (ha-shetahim ha-muhzakim) and then by the (biblical) Hebrew geographical terms “Judea and Samaria”. The latter were officially adopted and successfully promoted by the right wing governments (since 1977) and are still the official terms in use.»

[3] Ian Lustick (2002). The Riddle of Nationalism: The Dialectic of Religion and Nationalism in the Middle East. Logos, Vol.1, No-3. с. 18–44. «The terms “occupied territory” or “West Bank” were forbidden in news reports. Television and radio journalists were banned from initiating interviews with Arabs who recognized the PLO as their representative.»

[4] Myron J. Aronoff (1991). Israeli Visions and Divisions: Cultural Change and Political Conflict. Transaction Publishers. с. 10. «[...] “Judea and Samaria”, the biblical terms that the Likud government succeeded in substituting for what had previously been called by many the West Bank, the occupied territories, or simply the territories. The successful gaining of the popular acceptance of these terms was a prelude to gaining popular acceptance of the government’s settlement policies.»

[5] Shlomo Gazit (2003). Trapped Fools: Thirty Years of Israeli Policy in the Territories. Routledge. с. 162. «[...] the Likud Government was not satisfied with the name ‘Administered Territories’. Even though the name ‘Judea and Samaria’ had been officially adopted as early as the beginning of 1968 instead of the ‘West Bank’, it has hardly been used until 1977.»

[6] Emma Playfair (1992). International Law and the Administration of Occupied Territories: Two Decades of Israeli Occupation of the West Bank and Gaza Strip. Oxford University Press. с. 41. «On 17 December 1967, the Israeli military government issued an order stating that “the term “Judea and Samaria region” shall be identical in meaning for all purposes . .to the term “the West Bank Region”. This change in terminology, which has been followed in Israeli official statements since that time, reflected a historic attachment to these areas and rejection of a name that was seen as implying Jordanian sovereignty over them.»

[7] Ran HaCohen (1992). Influence of the Middle East Peace Process on the Hebrew Language. Undoing and Redoing Corpus Planning, Michael G. Clyne (ed.). с. 385–414, 397. «During a short period immediately after the 1967 war, the official term employed was ‘the Occupied Territories’ (ha-shetahim ha-kevushim). It was soon replaced by ‘the Administered Territories’ (ha-shetahim ha-muhzakim) and then by the (biblical) Hebrew geographical terms “Judea and Samaria”. The latter were officially adopted and successfully promoted by the right wing governments (since 1977) and are still the official terms in use.»

[Order-3] У відповідності з Ордером про місцеві ради (№ 892) (Юдея і Самарія) 1981 Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine. населені пункти Маалє-Адумім, Модіїн-Іліт, Бейтар-Іліт і Арієль включені до переліку місцевих рад. У законодавстві, що діє в Юдеї та Самарії, на відміну від ізраїльського внутрішнього законодавства, статус міської ради (івр. עירייה‎) ідентичний статусу місцевої ради (івр. מועצה מקומית‎), за винятком деяких технічних особливостей (див. розділ 15 Статуту місцевих рад (Юдея і Самарія) 1981). Таким чином, статус міської ради, що надається указом Головнокомандувача військами Юдеї та Самарії (Командувачем Центральним військовим округом Армії оборони Ізраїлю) має в цілому декларативний характер.