Резолюція Ради Безпеки ООН 242

У своїй Резолюції Рада Безпеки ООН зажадала виведення ізраїльських збройних сил з територій, окупованих під час конфлікту, закликав до негайного припинення всіх агресивних декларацій і всякого стану війни, до визнання суверенітету, територіальної цілісності та політичної незалежності усіх держав регіону, до визнання права кожного з цих держав жити в світі, маючи безпечні і визнані кордони, не піддаючись погрозам і насильству.

Резолюція РБ ООН № 242 (1967)

Рада Безпеки ,
Висловлюючи своє триваюче занепокоєння з приводу серйозного положення на Близькому Сході,
Підкреслюючи неприпустимість придбання території шляхом війни і необхідність домагатися справедливого і міцного миру, при якому кожна держава в даному районі може жити в безпеці,
Підкреслюючи далі , що всі держави члени Організації Об'єднаних Націй, беручи Статут Організації Об'єднаних Націй, взяли на себе зобов'язання діяти відповідно до статті 2 Статуту,
1. стверджує , що виконання принципів Статуту вимагає встановлення справедливого і тривалого миру на Близькому Сході, який повинен включати застосування обох нижченаведених принципів:
i) виведення ізраїльських збройних сил з територій, окупованих під час недавнього конфлікту,
ii) припинення всіх претензій або станів війни та повагу і визнання суверенітету, територіальної цілісності і політичної незалежності кожної держави в даному районі і їх права жити в світі в безпечних і визнаних кордонах, не наражаючись загрозам силою або її застосування;
2. стверджує далі необхідність:
A ) забезпечення свободи судноплавства по міжнародних водних шляхах в даному районі;
B ) досягнення справедливого врегулювання проблеми біженців;
C ) забезпечення територіальної недоторканності і політичної незалежності кожної держави в даному районі за допомогою заходів, що включають встановлення нейтральних зон,
3. просить Генерального секретаря призначити Спеціального представника, який повинен виїхати на Близький Схід для встановлення і підтримання контактів із зацікавленими державами з метою сприяння досягненню угоди і підтримки зусиль, спрямованих на досягнення мирного і прийнятного врегулювання відповідно до положень і принципів цієї резолюції;
4. просить Генерального секретаря як можна швидше повідомити Раді Безпеки про хід зусиль Спеціального представника.

Прийнята одноголосно на 1382-му засіданні.

— [1]

Сьогодні, арабська позиція полягає в тому, що в резолюції міститься заклик до Ізраїлю піти зі всіх територій, окупованих ним у ході Шестиденної війни. Цей заклик висунутий в якості попередньої умови для початку мирних переговорів.[2]

Незважаючи на це, Ізраїль і Йорданія уклали мирний договір згідно з яким Ізраїль залишився на Західному березі річки Йордан. Єгипет почав переговори з мирного врегулювання конфлікту, перш ніж Ізраїль вивів свої війська із Синайського півострова.

Ізраїль прийняв резолюцію, і трактує її як заклик до виведення з територій, в рамках мирних переговорів, включаючи повне дипломатичне визнання.

Масштаби виведення, на думку Ізраїлю, повинні бути визначені в результаті всебічних переговорів, які б привели до встановлення міцного миру, але не раніше, ніж араби почнуть виконувати свої зобов'язання відповідно до резолюції 242.[3]

Прихильники «палестинської точки зору» зосередилися на фразі преамбули в якій підкреслюється «неприпустимість придбання території шляхом війни», і відзначають, що деякі, хоча й не робочі мови, переклади резолюції включають слова «з усіх територій». (Лише англійська та французька мови є в Секретаріаті ООН робочими мовами, а арабська, російська, іспанська та китайська мови є офіційними, але не робочими мовами).[4]

Прихильники «ізраїльської позиції» зосереджують увагу на розпорядчій фразі, що вимагає «безпечних і визнаних кордонів», і відзначають, що в резолюції міститься заклик до виводу «з територій», а не «з усіх територій», вказуючи на відсутність у фразі «(i) Withdrawal of Israel armed forces from occupied territories in the recent conflict;» певного артикля «the» перед словом «territories». Вони також відзначають, що варіант резолюції з певним артиклем «the», запропонований арабськими країнами та їхніми союзниками, був відхилений, а сам артикль спеціально вилучено з остаточного проекту резолюції 242.[5]

Як вказує заступник міністра закордонних справ Ізраїлю Даніель Аялон, навіть радянський представник в ООН Василь Кузнєцов, який боровся проти остаточного тексту резолюції, визнав, що резолюція дала Ізраїлю право «відвести свої війська тільки до тих позицій, які він вважатиме необхідними».[6]

Спочатку, частина арабського світу відкинула резолюцію 242. Зав'язані в конфлікті арабські країни на саміті в Хартумі (Судан) (29.08.67 — 01.09.67) прийняли декларацію, що увійшла в історію як "Три « ні»:

• Ні — миру з Ізраїлем!
• Ні — визнання Ізраїлю!
• Ні — переговорів з Ізраїлем![7][8]

Відповідно, Ізраїль також не виконав ту частину резолюції яка закликала його вивести свої війська з територій, окупованих в ході конфлікту, на тій підставі, що питання про вихід може бути розглянуто лише у контексті загального врегулювання, якого стосується пункт розпорядчої частини резолюції, а саме:

«… повага і визнання суверенітету, територіальної цілісності та політичної незалежності кожної держави в даному районі і їх права жити в світі в безпечних і визнаних кордонах, не піддаючись погрозам силою або її застосування».

Невиконання Ізраїлем вимог резолюції сприяє також той факт, що рішення Ради безпеки ООН носить лише рекомендаційний характер, т. к. винесено з посиланням на Главу VI Статуту ООН «Мирне вирішення спорів». В Статті 36 цієї глави, пункт 1, визначається коло повноважень Ради Безпеки при діях з цієї статті:

«Рада Безпеки уповноважується на будь-якій стадії спору, має характер, зазначений в статті 33, або ситуації подібного ж характеру рекомендувати належну процедуру чи методи врегулювання».

• Резолюція Ради Безпеки ООН
• Генеральна Асамблея ООН
• Рада Безпеки ООН
• Резолюція Ради Безпеки ООН 338
• Хартумська резолюція

• Текст резолюції № 242 (англ.)