Юліана Гессен-Філіпстальська

Народилась 8 червня 1761 року у Зютфені. Була п'ятою дитиною та третьою донькою в родині Вільгельма Гессен-Філіпстальського та його дружини Ульріки Елеонори Гессен-Філіпсталь-Бархвельдської. Мала старшого брата Карла та сестру Фредеріку. Інші діти померли в ранньому віці до її народження. Згодом сімейство поповнилося п'ятьма молодшими дітьми, троє з яких досягли дорослого віку.

Батько в той час служив у голандському війську у чині генерала від кавалерії. У 1770 році він став ландграфом Гессен-Філіпсталя. Свою резиденцію переніс у Кассель. Там Юліана вперше побачила свого майбутнього чоловіка.[1]

Портрет Філіпа II

У віці 19 років була видана заміж за правлячого графа Шаумбург-Ліппе Філіпа II. Наречений був удівцем, всі його нащадки від першого шлюбу також померли. Весілля відбулося 10 жовтня 1780 у Філіпсталі. Шлюбний договір засвідчував, що Юліана у разі смерті чоловіка стає опікуном їхніх дітей.[1] В канун Різдва наступного року Юліана народила первістка. Всього у подружжя було четверо спільних дітей:

• Елеонора Луїза (1781—1783) — прожила 1 рік;
• Вільгельміна Шарлотта (1783—1858) — дружина графа Ернста Фрідріха цу Мюнстер-Ленденбург, мала сина та семерих доньок;
• Георг Вільгельм (1784—1860) — граф, а згодом князь Шаумбург-Ліппе, був одружений з принцесою цу Вальдек-Пірмонт Ідою, мав дев'ятеро дітей;
• Кароліна Луїза (1786—1846) — одружена не була, дітей не мала. Жила при дворі брата.

Сімейство мешкало у замку Бюккебурга. Юліана перетворила частину місцевого саду у пейзажний парк.[2] Літньою резиденцією слугував замок Гагенбург. Також мали мисливський будинок Баум у Шаумбурзькому лісі.

У лютому 1787 року Юліана була у Касселі, коли дізналась про важку хворобу Філіпа. Повернувшись до Бюккебургу 15 лютого, вона знайшла його вже мертвим.[1]

Графиня після смерті чоловіка узяла на себе регентство на час малолітства сина. Відразу після цього землі Шаумбург-Ліппе окупували війська ландграфа Гессен-Касселя Вільгельма IX, який стверджував, що після смерті Філіпа престол графства став вакантним. Юліана із дітьми знайшли притулок у Міндені, звідки графиня звернулася по допомогу до короля Пруссії та імператора. В результаті підтримки Ганновера, Пруссії та Імперської Ради вона домоглася швидкого виводу гессенських військ зі своїх земель. Окупанти залишили Шаумбург-Ліппе 18 квітня.

Портрет Юліани пензля Й. Г. Тішбейна

20 листопада 1787 призначила співрегентом райхсграфа Йоганна Людвіга фон Вальмоден-Ґімборна, позашлюбного сина короля Великої Британії Георга II.

У січні 1790 або 1791 року народила сина від придворного камергера, барона Клеменса Августа фон Кааса:[3]

• Клеменс Антон (1790—1836) — барон фон Альтхаус, генерал армії Перу, був одружений з Марією Мануелою Флорес дель Кампо і Трістан, мав чотирьох дітей.

Графиню змальовували як освічену, енергійну та чуйну жінку. Її правління стало надзвичайно корисним для графства. Вона провела глибокі реформи в економіці та освіті, скоротила двір, продовжила політику толерантності до євреїв та досягла успіху у зниженні податків. Підтримувала сільське господарство. Зменшила строк військової служби до шести років. Особистим лікарем та радником призначила Бернхарда Крістофа Фауста.[4] На прохання графині, він безкоштовно розповсюджував свій «Катехизис здоров'я» у школах Шаумбург-Ліппе.[5]

На початку 1790-х років замовила перетворення замку Гагенбург на сучасний заміський палац. Вважається, що перші проекти, створені Клеменсом Августом фон Фагедесом, були готові вже восени 1791 року, однак остаточний варіант було схвалено лише у січні 1793 року. Вже навесні 1793 року почалися будівельні роботи.[6][7]

У 1794 році вирішила перетворити містечко Айльзен на курорт, заради чого придбала 23 акра землі в районі джерел у селян. Згодом цю справу продовжив її син.[8]

Двічі на тиждень в замку проходили публічні концерти. Юліана періодично сама брала участь у музичних і театральних виставах.[9] Концертмейстером придворної капели був Йоганн Крістоф Фрідріх Бах, якого у 1795 році змінив вайльбурзький капельмейстер Франц Крістоф Нойбауер.

Протягом наполеонівських воєн матір Юліани та її сестра також проживали у Шаумбург-Ліппе. У лютому 1795 року Ульріка Елеонора померла у Бюккебурзі.

Наприкінці жовтня 1799 року графиня захворіла на сильну простуду. Згодом, здавалося, небезпека минула, однак трапився рецидив, і 9 листопада Юліана померла. Згідно свого побажання, була похована з матір'ю у мавзолеї у Шаумбурзькому лісі.[10]