Юрчак Василь Михайлович

Васи́ль Миха́йлович Юрча́к (26 серпня 1876(18760826), м-ко Скала-над-Збручем, нині смт Скала-Подільська Борщівського району Тернопільської області 28 вересня 1914), м. Теребовля) український драматичний актор галицької сцени кінця XIX — поч. XX століття.

Василь Михайлович Юрчак
Народився 26 серпня 1876(1876-08-26)
м-ко Скала-над-Збручем, нині смт Скала-Подільська, Борщівський район, Тернопільська область
Помер 28 вересня 1914(1914-09-28) (38 років)
м. Теребовля
Поховання
 : 
Національність українець
Громадянство  Австро-Угорщина
Діяльність актор
У шлюбі з Юрчакова Ганна Степанівна
Нагороди та премії

Життєпис

Народився Василь Юрчак 26 серпня 1876 року у Скалі-Подільській на Борщівщині, в сім'ї дрібного ремісника. Тут закінчив народну школу. Перепробував багато занять, із яких на все життя полюбились гра на скрипці, спів та вирощування квітів. Перша вистава, побачена в дитинстві, залишила незгладимий слід у серці. Мрія про зачарований світ сцени не покидала юнака. І 19 вересня 1896 року він вступає до театру товариства «Руська бесіда».

Спочатку виступав у масових сценах, хорах, грав невеликі ролі. Вже в епізодах молодий актор привернув до себе увагу. Він створив декілька оригінальних образів із селянського і міського життя. Коли з'являлася на сцені його невисока постать і сміялась — сміявся весь театр, а заридає вона — від відгомону її плачу тремтіла і сцена і люди.

Творчість

Першими ролями Юрчака були гуцул Степан у «Верховині» Коженьовського, бездомний парубок з добрим серцем Микола у «Наталці Полтавці», ґазда Сухий у «Скапаному світі» Оркана.

У репертуарі Юрчака було багато різноманітних ролей, але вершини виконавської майстерності він досягнув у драматичних виставах. Василь Михайлович не шукав і не вимагав матеріалу, і у великих, і в малих епізодичних ролях створював прекрасні, цільні образи. Максим Кукса («Пошились у дурні» М.Кропивницького), Микола Задорожний («Украдене щастя» І. Франка), Лука («На дні» М.Горького), Петро («Влада темряви» Л. Толстого) — ось далеко не повний перелік акторських удач.

Юрчак був блискучий у ролях сільських і міщанських типів, незрівняно відтворював комічні єврейські типи в п'єсах Я. Гордіна («За синім морем», «Міреле Ефрос», «Сатана»). Інші ролі: Хома («Ой, не ходи, Грицю …» М. Старицького), Кукса («Пошились у дурні» М. Кропивницького), Феноген, Омелян («Хазяїн», «Бурлака» І. Карпенка-Карого), Янко («Хата за селом» за Ю. Крашевським), Микола, Семен («Украдене щастя», «Учитель» І. Франка), Бен Акіба («Уріель-Акоста» К. Ґуцкова), Перчихін, Актор («Міщани», «На дні» М. Ґорького). Юрчак мав не тільки талант перевтілення в сценічні образи, але й великий дар імітувати гру своїх колеґ. Своїм учителем Юрчака називали А. Бучма і М. Крушельницький.

Смерть

Могила Василя Юрчака на Теребовлянському кладовищі

Його талант постійно розвивався, поглиблювався, а одночасно розвивалась і його… невиліковна хвороба — туберкульоз.

З початком першої світової війни, театр припинив існування. У 1913 році захворів на туберкульоз, приїхав у Теребовлю до родичів дружини, де і помер 28 вересня 1914 року. Похований в Теребовлі на міському цвинтарі 28 вересня 1914 року.

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.