Юрій Лугвенович

Юрій Лугвенович (Семенович) Мстиславський (1395/1399 — до 4 червня 1461) — політичний і військовий діяч Великого князівства Литовського та Новгородської республіки, князь мстиславський (бл. 1432—1435, 1440—1441, 1445—бл. 1458), новгородський (1432, 1438—1440, 1444—?, 1458)[1], смоленський (1440—1441), лідер Смоленського повстання 1440—1442 рр., та учасник повстання Михайла Сигізмундовича 1445 р., син Мстиславського та Новгородського князя Лугвенія-Семена та Марії, дочки Дмитрія Донського. Тричі помилуваний великим князем литовським Казимиром.

Юрій Лугвенович
Юрій Лугвенович
Уявний портрет ХІХ ст.
Князь Мстиславський
1432 — 1435
Попередник: Лугвеній Ольгердович
Наступник: Князівство відібрано Сигізмундом
1440 — 1441
Попередник: Уділ відновлено
Наступник: Уділ ліквідовано
1445 — бл. 1458
Попередник: уділ відновлено
Наступник: Іван Юрійович Мстиславський
Князь Новгородський
1432, 1438 — 1440
Попередник: Костянтин Дмитрович
Наступник: Іван Володимирович Більський
1444 — бл. 1447
Попередник: Іван Володимирович Більський
Наступник: Олександр Васильович Чорторийський
1458 — 1458
Попередник: Олександр Васильович Чорторийський
Наступник: Василь Васильович Шуйський-Гребінка
Князь Смоленський
1440 — 1441
Попередник: Андрій Дорогобузький
Наступник: Князівство ліквідовано
 
Народження: бл. 1399
Смерть: до 1461
Мстислав
Рід: Гедиміновичі (Мстиславські)
Батько: Лугвеній Ольгердович
Мати: дочка Дмитрія Донського
Діти: Іван Юрійович Мстиславський

Біографія

Вперше зустрічається в джерелах у 1422 році, коли він підписав Мельнський мир з Тевтонським Орденом. Після смерті батька у 1431 р. успадкував Мстиславське князівство, яке йому спеціальною грамотою підтвердив Свидригайло[2]. Володів ним до переходу Мстиславля під владу Сигізмунда Кейстутовича, потім кілька місяців у 1440 р., і з 1446 р. до смерті, після якої князівство перейшло до його сина, Івана Юрійовича.

Виступає гарантом Христмемельського договору Свидригайла з Орденом і Чорторийського миру з Польщею (обидва 1431 р.). На стороні Свидригайлі брав участь в Ошмянській битві 8 грудня 1432 року, в якій попав в полон до Сигізмунда. Проте вже у грудні 1433 р. втік з полону і відправився до Мстиславля де очолив оборону міста від військ Сигізмунда[3].

1435 року воював на стороні Свидригайла під Вількомиром, зумів втекти і уникнути нового полону. 1440 р., після смерті Сигізмунда повернувся в Литву, і отримав Мстиславль, однак невдовзі був покликаний повсталими смоленцями і очолив їх. Юрію вдалось взяти також Вітебськ і Полоцьк, проте послана проти повстанців литовська армія змогла розбити їхні сили. Юрій був змушений втікати з Великого князівства. Недовго перебував в Москві, Новгороді та Тевтонському Ордені, а в 1446 р. примирився з Казимиром і знову отримав від нього Мстиславль.

У 1458‒1459 роках знову перебував у Новгороді як запрошений князь. Це викликало невдоволення у Москві, і Юрій змушений був покинути Республіку та повернутись до Литви. Помер між 1459 і 1461 роками.

Сім'я і діти

Дружина — Софія (? — бл. 1450).

Діти:

  • Іван Юрійович (?—до 1489) — князь мстиславський (після 1458 — до 1489). Згаданий у актах 1443—1483, дружину звали Юліана.

Примітки
  1. Насевіч Вячеслаў. Мсцсціслаўскія // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. Т.2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч / Рэдкал.: Г.П. Пашкоў (гал.рэд.) і інш.; Маст. З.Э. Герасімовіч. – Мн.: БелЭн, 2006. – 792 с.: іл. С. 218-219.
  2. Полехов С. В., 2015, С. 588.
  3. Полехов С. В., 2015, С. 588.

Література та джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.