Казимир IV Ягеллончик
Казими́р IV Ягелло́нчик (або Казими́р Андр́ій[6] Ягайлович[7]; пол. Kazimierz IV Andrzej Jagiellończyk; (30 листопада 1427 — 7 червня 1492) — великий князь литовський (1440—1492) та король польський (1447—1492), пан і дідич Русі.
Казимир IV Ягеллончик пол. Kazimierz Jagiellończyk | ||
| ||
---|---|---|
29 червня 1440 — 7 червня 1492 | ||
Попередник: | Сигізмунд Кейстутович | |
Наступник: | Олександр Ягеллончик | |
| ||
25 червня 1447 — 7 червня 1492 | ||
Попередник: | Владислав III Варненчик | |
Наступник: | Ян I Ольбрахт | |
Народження: |
30 листопада 1427[3][4][…] Краків, Королівство Польське | |
Смерть: |
7 червня 1492[3][4][…] (64 роки) Городня (Білорусь), Велике князівство Литовське[5] | |
Поховання: | катедра святих Станіслава і Вацлава | |
Країна: | Велике князівство Литовське | |
Рід: | Ягеллони | |
Батько: | Владислав II Ягайло | |
Мати: | Софія Гольшанська | |
Шлюб: | Єлизавета Габсбург | |
Діти: | Владислав II Ягелончик, Ядвіґа Ягеллонка, Казимир Святий[4], Ян I Ольбрахт[4], Олександр Ягеллончик, Сигізмунд I Старий, Барбара Ягеллонка, Софія Ягеллонка, Анна Ягеллонка (1476-1503), Фридерик Ягеллончик, Elisabeth Jagiellond, Єлизавета II Ягеллонкаd[4] і Єлизавета Ягеллонка[4] | |
Нагороди: | ||
За часів його панування Велике князівство Литовське і Польське королівство були окремими й рівними державами, які об'єднувала тільки персональна унія їхнього спільного правителя[8].
Титул
Повний титул польською — Z Bożej łaski król Polski, ziemi krakowskiej, sandomierskiej, łęczyckiej, sieradzkiej, Kujaw, wielki książę Litwy, pan i dziedzic Rusi, Prus, Chelmna, Elbląga i Pomorza.
Українською: Божою Ласкою король Польщі, землі Краківської, Сандомирії, Сирадії, Лехії, Куявії, Великий князь Литовський, Володар і Спадкоємець Русі, Пруссії, Хелмна, Ельблонга та Помор'я.
Біографія
Прихід до влади
Народився у Кракові. Син великого князя литовського та польського короля Владислава ІІ Ягайла і руської княжни Софії Гольшанської.
У 1440 році у Троках[9] убили великого князя литовського Сигізмунда Кейстутовича[10].
За дорученням короля польського Владислава ІІІ, старшого брата Казимира Андрія, у 1441 році сяноцький староста Ян з Ланцухова відвіз до ВКЛ 12-річного Казимира[11], де литовська знать проголосила його великим князем.
1444 року Владислав ІІІ загинув у битві з турками під Варною. У Польщі розпочалося міжкоролів'я, яке зрештою завершилось тим, що в 1447 році шляхтичі вибрали Казимира Андрія новим польським королем. Того ж року Казимир IV, намагаючись зміцнити королівську владу шляхом послаблення політичної ролі магнатів, видав загальноземський привілей, який значно розширював права шляхти, у тім числі української (Нешавські статути 1454 року).
Правління
Під час правління Казимира, за сприяння київського князя Семена Олельковича та митрополита Григорія II Болгариновича, здійснено остаточний поділ Київської митрополії на Київську (з осідком у Києві; охоплювала 10 українсько-білоруських єпархій та існувала до 1686 року) та Московську (з 1589 року — патріархія).
Проводив політику централізації Литовсько-Руської держави: у 1452 році ліквідував Волинське, а в 1470 (фактично — 1471) — Київське князівство та перетворив їх на воєводства Великого князівства Литовського.
В 1468 році укладено збірник тогочасних законів — «Судебник великого князя Казимира». У 1454–1466 роках в ході Тринадцятирічної війни з Тевтонським орденом Казимиру вдалось приєднати до території Польського королівства Західне Помор'я, а залишки Держави тевтонців змушені були визнати себе васалом Польщі.
Проводячи активну зовнішню політику, Казимир IV Ягеллончик, домігся утвердження свого сина Владислава на чеському (1471 рік) та угорському (1490) престолах. У 1481 році Казимир IV викрив спробу підготовки повстання проти його влади з боку українських князів Михайла Олельковича, Івана Гольшанського та Федора Більського, яких пізніше було страчено
За Казимира розпочалась невдала для Великого князівства Литовського московсько-литовсько-руська війна 1487–1494 років. Також польські війська жорстоко придушили повстання Мухи, яке спалахнуло в 1490—1492 рр. на Галичині.
Помер у Гродно 7 червня 1492 року в віці 64 років. Був похований у Кракові, у Вавельському замку в мармуровій гробниці.
Сім'я
Діти
- Владислав (роки життя — 1456—1516)
- Ядвіга (1457—1502)
- Казимир (1458—1484)
- Йоанн (1459—1501)
- Олександр (1461—1506)
- Софія (1464—1512)
- Єлизавета (1465—1466)
- Сигізмунд (1467—1548)
- Фредерік (1468—1503)
- Єлизавета (1472—1480)
- Анна (1476—1503)
- Барбара (1478—1534)
- Єлизавета (1483—1517)
- Єлизавета
- Єлизавета
- Єлизавета
Родовід
- Данило І (1201—1264), Король Русі, Великий князь Київський
- Лев Данилович (1228—1301), Король Русі, Великий князь Київський
- Юрій І Львович (1252—1308), Король Русі, Великий князь Київський
- Анастасія Галицька, донька короля Русі Юрія І
- Ольгерд (1296—1377), Великий князь Литовський + Уляна Олександрівна (1325—1391), дочка Анастасії Юріївни (Галицької)
- Владислав II Ягайло (1362—1434), Король Польщі і Русі, Великий князь Литовський + Софія Гольшанська, донька Великого князя Київського Андрія Гольшанського
- Владислав III Варненчик (1424—1444), Король Польщі (1434—1444) та Угорщини (1440—1444)
- Казимир IV Ягеллончик (1427—1492), Великий князь Литовський (1440—1492), Король Польщі (1447—1492) Володар і Спадкоємець Русі
- Владислав II Ягеллончик (1456—1516), король Чехії (1571—1516), король Угорщини (1506—1516)
- Анна Ягеллонка (1503—1547), Королева Чехії, Угорщини + Фердинанд I Габсбурґ
- Максиміліан Габсбурґ-Ягеллон (1527—1576), Римський Імператор, король Богемії, Угорщини, Король Далмації, Хорватії, Славонії, Рами, Сербії, Болгарії, Король Галичини і Володимерії, Великий Князь Руський.
- Людовік ІІ Ягеллончик (1506—1526), король Угорщини та Богемії (1516—1526)
- Анна Ягеллонка (1503—1547), Королева Чехії, Угорщини + Фердинанд I Габсбурґ
- Ядвіга (1457—1502)
- Казимир Ягеллончик (1458—1484)
- Ян I Ольбрахт (1459—1501), Король польський (1492—1501)
- Олександр Ягеллончик (1461—1506), Великий князь Литовський і Руський (1492—1506), король польський (1501—1506)
- Владислав II Ягеллончик (1456—1516), король Чехії (1571—1516), король Угорщини (1506—1516)
- Владислав II Ягайло (1362—1434), Король Польщі і Русі, Великий князь Литовський + Софія Гольшанська, донька Великого князя Київського Андрія Гольшанського
Примітки
- під іменем Казимир Ягеллончик
- під іменем Казимир IV
- Encyclopædia Britannica
- Lundy D. R. The Peerage
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118990217 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Kuczyński S. Kazimierz Andrzej Jagiellończyk… — S. 269. (пол.)
- Крип'якевич І., Голубець М., Дорошенко Д., Пастернак Я. Велика історія України. — Львів — Вінніпег : видав Іван Тиктор, 1948. — С. 352.
- Kuczyński S. Kazimierz Andrzej Jagiellończyk… — S. 269—270. (пол.)
- Kuczyński S. M. Czartoryski Iwan Wasylewicz, ks., h. Pogoń litewska († ok. 1460) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — S. 275. (пол.)
- Русина О. В. Сигізмунд Кейстутович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 549. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Kiryk F. Kuropatwa Jan z Łańcuchowa h. Śreniawa (zm. 1462) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1971. — T. XVI/2, zesz. 69. — S. 253—254. (пол.)
Джерела
- Гулевич В. Казимир Яґайлович і Менґлі Ґірей: від друзів до ворогів // Український історичний журнал. — К., 2013. — № 1 (508) (січ.—лют.). — С. 40—66. — ISSN 0130-5247.
- Русина О. Казимир IV Ягеллончик // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 22. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Kuczyński S. Kazimierz Andrzej Jagiellończyk // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1966—1967. — T. XII. — S. 269—273. (пол.)